Понеділок,
24 липня 2017
Наші спільноти

Віталій Петрук: "В нас є сучасне сховище для радіоактивних відходів, але інколи немає коштів навіть на бензин, щоб його заповнити"​

Голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук в інтерв'ю УНІАН розповів про те, які роботи зараз ведуться в Зоні відчуження, що виникла після аварії на Чорнобильській АЕС, як в умовах хронічного недофінансування працює система поводження із радіоактивними відходами, а також про те, чи варто українцям випробовувати себе у ролі сталкерів, незаконно відвідуючи Зону.

Ілюстрація / REUTERS
Ілюстрація / REUTERS

Одночасно з розвитком атомної енергетики, в Україні розвивалась ще одна дуже важлива, але менш відома галузь – поводження з радіоактивними відходами. Ще в радянські часи була створена система спецкомбінатів для зберігання таких відходів. Проте свої корективи внесла аварія на Чорнобильській АЕС, з наслідками якої Україна та світова спільнота продовжує боротись і дотепер.

Так, Україна за рахунок міжнародної допомоги, збудувала або вже завершує будівництво в зоні відчуження багатьох сучасних об’єктів системи поводження з радіоактивними відходами. Наприклад, в цьому році буде введено в експлуатацію арку над четвертим енергоблоком ЧАЕС, сховище відпрацьованого ядерного палива-2 та заводи по переробці твердих і рідких радіоактивних відходів.

Але для належної експлуатації збудованої за кошти іноземців інфраструктури необхідне фінансування. Для цього Державне агентство з управління зоною відчуження підготувало законопроекти, які дозволять відновити цільового використання Фонду поводження з радіоактивними відходами. Про законодавчі ініціативи, сучасний стан системи поводження з радіоактивними відходами та подальшу долю об’єкту «Укриття» в інтерв’ю УНІАН розповів голова Держагентства Віталій Петрук.

Пане Віталію, яка система поводження з радіоактивними відходами діє в Україні на сьогодні?

Після того, як з’явилась атомна енергетика, виникла ще одна сфера діяльності - це поводження із радіоактивними відходами (РАВ), що є одним із головних напрямків роботи Державного агентства України з управління зоною відчуження. На наше агентство також покладена відповідальність за створення інфраструктури поводження з РАВ.

Є такий принцип: той, хто створює відходи, не має права їх захоронювати.

Тобто одні юридичні особи створюють РАВ, а інші займаються їх зберіганням і захороненням. В нашому законодавстві прописано, що РАВ – це

власність держави, відповідно держава має створювати систему для

безпечного поводження з ними. Якщо «Енергоатом» (компанія-оператор діючих АЕС України - УНІАН) у процесі своєї діяльності створив РАВ, він має їх передати державі, а вона має зробити з ними все, щоб це було безпечно і для людей, і для навколишнього середовища.

У зв’язку з діяльністю підприємств, що створюють РАВ, в державі

вибудовувалась система поводження з РАВ, яка з горем пополам, діє на

сьогодні.

В Україні є мережа спецкомбінатів на яких зберігаються РАВ.

Наприклад, у сфері відповідальності спецкомбінату, що розташований біля

Львова знаходиться весь західний регіон України, комбінату в Києві – центральний регіон. Такі ж спецкомбінати є біля Харкова, Одеси, Дніпра, а також в м. Донецьк (на тимчасово окупованій території).

Спецкомбінати – це державні спеціалізовані підприємства, що входять до

держкорпорації «Українське державне об'єднання «Радон». Вони були створені ще з 60-х років ХХ століття з метою довготермінового зберігання або захоронення РАВ та різних джерел іонізуючого випромінювання. Наприклад, це прилади для медичних процедур, де використовуються радіоактивні елементи. Після закінчення терміну їх експлуатації, вони стають відходами.

Хто створює РАВ в Україні?

На 95% - це «Енергоатом». Наприклад, це відходи від переробки ядерного палива. Також експлуатаційні відходи та відходи чорнобильського походження, тобто ті, які утворились в наслідок аварії 1986 року. Це може бути будь-що – залізобетонні конструкції, метал або пісок. Плюс РАВ продукують промислові підприємства, медичні заклади та наукові реактори (в Києві та Харкові). Також в Одесі є РІТЕГИ (термоелектричні генератори), які використовувались на маяках для їх автономної роботи. Ці РІТЕГИ на сьогодні знаходяться на спецкомбінаті в Одесі.

Що відбувається з РАВ на спецкомбінатах?

Вони просто туди звозяться. По всьому периметру комбінату є фізичний захист і вони там зберігаються. В Україні існує державна програма поводження з РАВ, яка передбачає, що після того, як у нас утворилась зона відчуження, на її території, а саме на комплексі «Вектор» будуть збудовані приповерхневі сховища та інша інфраструктура. На комплексі «Вектор» має бути звезене все, що накопилось на спецкомбінатах із 60-х років. Зазначу, що 95% РАВ вже знаходяться в зоні відчуження, я маю на увазі, відходи, які утворились внаслідок аварії на ЧАЕС. Тобто спецкомбінати мають стати місцями тимчасового зберігання РАВ. Наприклад, якщо десь на кордоні в Одесі знаходять радіоактивний  предмет, то його спочатку переміщують на спецкомбінат біля Одеси, а далі його поміщають у відповідний контейнер і він має бути відправлений на «Вектор».

В цьому році буде введено в експлуатацію арку над четвертим енергоблоком ЧАЕС / фото twitter.com/apukraine
В цьому році буде введено в експлуатацію арку над четвертим енергоблоком ЧАЕС / фото twitter.com/apukraine

Що сьогодні відбувається на «Векторі»?

Це комплекс об'єктів, які наразі будуються. Перша його черга вже готова. По різним об’єктам ступінь готовності складає від 70 до 95%. А в цілому він недобудований і не введений в експлуатацію. На цьому майданчику побудовано сучасне сховище - Центральне сховище для відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСвДІВ). В контейнерах цього сховища будуть вміщувати РАВ, які там плануються для довготривалого зберігання. На цьому сховищі будуть зберігатися відходи, які вже не можуть бути перероблені.

Чи будуються інші потужності по переробці РАВ?

Звичайно - це завод по переробці твердих та завод по переробці рідких відходів. Ці заводи знаходяться на майданчику ЧАЕС. Цього року обидва заводи мають бути введені в експлуатацію. Зазначу, що рідкі РАВ спочатку роблять твердими (їх випарюють і цементують), потім вони мають бути захоронені.

Цей рік для нас ключовий – ми завершимо введення в експлуатацію нового

безпечного конфайнменту (арки), сховища відпрацьованого ядерного палива-2 (СВЯП-2) для палива ЧАЕС і маємо ввести в експлуатацію два згадані заводи.

Мета держави – побудувати на території зони відчуження таку інфраструктуру, щоб можна було безпечно перевезти РАВ із усіх спецкомбінатів. Для розуміння важливості питання наведу наступний приклад. Київський спецкомбінат знаходиться в межах столиці, тобто міста з

населенням понад 3 млн чол. Санітарна зона цього комбінату займає 160

гектарів, в цей же час зовсім недалеко (на відстані 100 км) знаходиться зона відчуження. То ж, мабуть, можна знайти краще використання такої площі в столиці, ніж зберігати РАВ.

Що заважає перевезти всі РАВ у зону відчуження?

Дивіться, у нас насправді будується багато об’єктів для поводження з РАВ, але вони всі будуються за донорські кошти. За бюджетні кошти не побудовано жодного об’єкту!

Наприклад, об’єкти на самій ЧАЕС будуються за кошти міжнародної спільноти. 40 країн-донорів направляють свої кошти до Чорнобильського фонду «Укриття», при цьому ЄБРР виступає розпорядником та координатором цих коштів. За ці ж гроші будується завод рідких РАВ, завод твердих РАВ, побудовано завод з виробництва бочок та контейнерів для РАВ. За кошти Великобританії та Європейської Комісії побудовано ЦСвДІВ.

Петрук називає цей рік
Петрук називає цей рік "ключовии" / фото УНІАН

Варто також додати, що ЦСвДІВ коштувало близько 12 млн фунтів стерлінгів. Зараз це сховище знаходиться в режимі «гарячих випробувань», тобто на ньому відпрацьовуються процедури зберігання відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. В цьому році ці випробування будуть завершені. В майбутньому ми маємо перемістити всі РАВ із спецкомбінатів на це та інші сховища в зоні відчуження. Це дозволить підвищити рівень стратегічної безпеки та знизити глобальні ризики.

Системи фізичного захисту на спецкомбінатах повністю модернізовано за рахунок США. Відповідальність української сторони – це лише утримання та експлуатація цих сховищ і всієї  інфраструктури.

В результаті маємо ситуацію, за якої нам всі допомагають будувати, будують, потім все це потрапляє у власність держави, а держава все це фінансує по залишковому принципу. Кошти виділяються лише на заробітну плату і на оплату комунальних послуг. Середня заробітна плата спеціаліста, який має високий рівень підготовки і працює на ЦСвДІВ складає біля 6 тис. грн, але в той же час є «Енергоатом», де вища заробітна плата. Таким чином, ми маємо

проблему з утриманням кадрів.

Комічність ситуації полягає в тому, що в Україні розташоване найсучасніше

в Європі сховище ВДІВ, але в нас немає коштів на бензин, щоб перевезти та завантажити його відходами із застарілих спецкомбінатів. Ми будуємо все найсучасніше, але не маємо достатніх коштів на його повноцінну експлуатацію.

Як вирішити проблему недофінансування?

На сьогодні є вся нормативно-правова база, щоб система поводження з РАВ функціонувала як належить, більше того, є навіть самі кошти.

Ще в 2008 році був створений Державний Фонд поводження з РАВ (Фонд РАВ). Цей фонд функціонує за принципом «забруднювач платить». В тарифі «Енергоатому», у вартості кожного кіловата, закладені кошти, які потрапляють в цей фонд. За задумом, Фонд РАВ мав накопичуватись в рамках спецфонду держбюджету і витрачатися виключно за цільовим призначенням, тобто на будівництво та експлуатацію інфраструктури поводження з РАВ. Цей фонд пропрацював як належить тільки один рік. В 2010 році було прийняте рішення зняти цільове використання цих коштів. З тих часів ці кошти почали використовуватись на утримання агентства, зони відчуження, ЧАЕС, на виплату зарплати та інші цілі відповідно до розподілу Міністерства фінансів.

Тобто, ці кошти переходять в бюджет, звідки вони розходяться на поточні

видатки, але нова інфраструктура при цьому не створюється. Виникає

ситуація, що «Енергоатом» накопичив відходи і має нам їх віддати, проте в

нас недостатньо можливостей їх прийняти.

Більше того, у нас виникають конфлікти із донорами. Той же уряд Великобританії звертає увагу, що те ЦСвДІВ побудоване, але ми його не можем експлуатувати на повну потужність.

Петрук розповів про взаємодію з
Петрук розповів про взаємодію з «Енергоатомом» / фото bykvu.com

Тому, пріоритетом Міністерства екології та природних ресурсів та нашого

агентства на 2017 рік є відновлення цільового використання Фонду РАВ. Ми

хочемо, щоб ці кошти потрапляли в спецфонд і використовувались виключно на підприємства корпорації «Радон», а все інше фінансувалась з держбюджету, як це передбачено діючим законодавством. Зазначу, що в річному бюджеті агентства на 2017 рік закладено 2 млрд грн, з яких біля 800 млн грн йде на внески України до фонду «Укриття», близько 890 млн грн на підтримку об'єкту «Укриття» та зняття ЧАЕС з експлуатації. «Енергоатом» в 2017 році може перерахувати близько 800 млн грн, які могли б бути у Фонді РАВ, але підуть до загального фонду бюджету.

Ми вже розробили і погодити в центральних органах виконавчої влади два

законопроекти: один вносить зміни до Бюджетного кодексу, інший – до закону

«Про поводження з РАВ», які відновлюють накопичувальний статус і цільове

використання Фонду РАВ. Наразі ці документи перебувають у Кабміні. В

травні вони будуть розглянуті Урядом.

Чи достатньо 800 млн грн, щоб експлуатувати створену за міжнародні кошти інфраструктуру?

Цілком достатньо. Зазначу, що цей фонд має бути накопичувальним, тобто протягом кількох років (за умови обмеженого його використання), в ньому має накопичитись значна сума, яка дозволить збудувати новий дороговартісний об’єкт.  Бюджет України планується на один рік, ні один об’єкт не може бути споруджений та введений в експлуатацію за один рік. Це ж стосується ще одного сховища РАВ, яке ми, відповідно до державних програм, теж маємо збудувати – сховища в глибоких геологічних формаціях для вічного захоронення високоактивних відходів. Його вартість розраховується мільярдами гривень.

Що таке геологічне сховище?

Це на глибині більше 500 м в товщі граніту або глини (граніт та глина мають гарні ізоляційні властивості від радіації) пробурюється шахта, де мають бути захоронені високоактивні РАВ. Українські вчені вивчають можливість розміщення геологічних сховищ, розглядаються різні регіони та геологічні формації. Зона відчуження також є у цьому списку. В таке сховище ми маємо захоронити високоактивні матеріали зруйнованого 4-го реактору ЧАЕС (а це тисячі тон).

Також в глибинних геологічних формаціях мають бути захоронені відходи, що утворились після переробки відпрацьованого ядерного палива. Якщо ми не відновимо Фонд РАВ, то ми не доведемо сьогоднішні проекти до логічного завершення. А тому, про фінансування і будівництво геологічного сховища ще говорити зарано.

Зазначу, що вимоги до геологічного сховища такі, щоб навіть через 1 млн

років радіонукліди не змогли проникнути через його бар'єри. Створення

таких сховищ потребує великих коштів і багатьох досліджень. У всьому світі

їх будівництво йде дуже повільними темпами. На мою думку, навіть ваше

покоління не встигне створити таке сховище.

Давайте поговоримо про подальшу долю об’єкту «Укриття». Що буде після того, як новий безпечний конфайнмент буде введено в експлуатацію (після 30 листопада 2017 року)?

Це називається процес перетворення об’єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему. Цей процес ділиться на три етапи. Перший етап був виконаний за кошти України та міжнародної спільноти. В результаті заходів, проведених в 1997-1998 і 2004-2008 роках, вдалося домогтися значного зниження ризику обвалення «Укриття» на період до 15 років тобто до 2023 року. Це дало час для будівництва над ушкодженим 4 енергоблоком ЧАЕС нового безпечного конфайнменту та проведення інших заходів у рамках проекту Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття». Другий етап – це будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту, тобто самої Арки з терміном експлуатації не менше 100 років, що дозволить в подальшому приступити до Третього етапу. Третій етап - це демонтаж нестабільних конструкцій, вирішення проблеми поводження з паливовмісними матеріалами та радіоактивними відходами об’єкта «Укриття».

Коли буде розпочато демонтаж нестабільних конструкцій об’єкта «Укриття»?

Дивіться, перші два етапи були реалізовані за допомогою і при фінансуванні міжнародної спільноти. Третій етап – це вже відповідальність України. Цього року ми почали розробляти проекти для того, щоб зрозуміти як ми це будемо робити.

Петрук також розповів про подальшу долю об’єкту
Петрук також розповів про подальшу долю об’єкту «Укриття» / фото УНІАН

Демонтаж нестабільних конструкцій буде розпочато у 2018 році. Процес демонтажу старого саркофагу має виглядати наступним чином: на кранах, які встановлені всередині арки, є візки, які можуть піднімати вантаж. Ми на ці візки закріпимо роботів, які будуть відрізати шматочок за шматочком від старого саркофагу і переміщувати його в безпечний контейнер. Оскільки сам саркофаг дуже великий, за попередніми оцінками, процес його демонтажу може зайняти до 50 років. А ми, відповідно до прийнятої стратегії, маємо нестабільні конструкції розібрати до 2023 року.

Тобто, незважаючи на те що, Арка збудована, найскладніші питання залишаються ще попереду?

Саме так. Навіть провівши демонтаж, нам потрібно буде вирішити, що робити далі. Ми навіть насправді точно не розуміємо, що там є всередині, наприклад, там приблизно знаходиться 1500 тон паливовмісних мас. Розробка стратегії подальших дій  - це питання для науки, але обов’язковий і зрозумілий етап – це лише демонтаж нестабільних конструкцій об'єкту «Укриття», і з цього приводу у нас тривають переговори з ЄБРР.

Коли буде оголошений  тендер на вибір компанії, яка буде робити демонтаж?

Цього року ми плануємо завершити проект, який буде описувати сам демонтаж, після чого можна буде говорити про підготовку і проведення тендеру.

Куди подіти ці нестабільні конструкції об'єкту «Укриття»?

Спочатку вони будуть розміщуватися в середині конфайнменту, потім дефрагментуватись, а потім переміщуватись на ту інфраструктуру, яку ми вже маємо. Також можна розглянути варіант збереження цих конструкцій в машинному залі четвертого енергоблоку ЧАЕС, який розташований під Аркою.

В цьому році відбулась ліквідація сховища «Вакуленчик», яке утворилось в результаті військових програм СРСР. Що буде далі з цією програмою?

На сьогодні ми маємо 3 таких сховища – це «Делятин» в Івано-Франківській області, «Вакуленчик» в Житомирській обл. і «Цибулеве» в Кіровоградській обл. «Вакуленчук» - це сховище РАВ на території військової частини. Ми звідти дістали відходи і частину ВДІВ вивезли на Київський спецкомбінат для тимчасового зберігання, а частину (тверді РАВ) вивезли в зону відчуження. Ми не маємо достатньо коштів, щоб одразу перемістити всі РАВ в Зону відчуження. Ми очікуємо, що за підтримки НАТО ми зможемо ліквідувати «Делятин» та «Цибулево».

Чи фіксуються на сьогодні порушення режиму обмеженого доступу, наприклад, вивезення металолому чи інших речей із Зони?

Відповідальність за охорону зони покладена на Національну

поліцію. Ми активно з ними співпрацюємо. Такі випадки періодично

фіксуються, але вони не носять масового характеру. Більша проблема – це

коли в зону відчуження намагається потрапити молодь, так звані сталкери.

Вони хочуть потрапити на об’єкти Зони, наприклад, в покинуте місто

Прип’ять. Проблема полягає в тому, що ці сталкери можуть разом з собою

винести щось, наприклад радіоактивні речовини, або нанести собі

шкоду, перебуваючи там.

Яка відповідальність за нелегальне проникнення в Зону?

Якщо ви не санкціоновано потрапили в Зону і не винесли звідти радіоактивні предмети або речовини – то це адмінстративна відповідальність (штраф). Якщо ж ви покинули Зону із такими речовинами, тобто поширили їх по території України – це вже кримінальна.

Територія вже ніколи не буде придатною для проживання людини чи ведення сільського господарства / фото УНІАН
Територія вже ніколи не буде придатною для проживання людини чи ведення сільського господарства / фото УНІАН

Наскільки я розумію, особливо небезпечне перебування в 10–кілометровій зоні ЧАЕС?

Так, бо вона забруднена радіоактивним елементом плутонієм, період напіврозпаду якого становить 24 000 років. Ця територія вже ніколи не буде придатною для проживання людини чи ведення сільського господарства. Вона може мати винятково промислове використання. В цій зоні по-перше знаходиться сама станція, а по-друге – комплекс «Вектор» та багато різних сховищ радіоактивних відходів (РАВ), в тому числі і при поверхневих, які використовуються для захоронення низько- та середньоактивних відходів.  Це біля 30 глиняних траншей через стінки яких не фіксується виносу радіонуклідів. В цьому році ми додатково законсервували 2 таких траншеї. Це дозволило підвищити екологічну безпеку в цілому.

На цій же території  «Енергоатом» готує майданчик під будівництво

Централізованого сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива.

Говорячи про використання 10-км зони навколо ЧАЕС, треба зазначити, що ми розробили законопроект, який вносить правки в закон «Про правовий режими території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законопроектом ми визначимо статус 10-км зони, як такий, що на цій території буде дозволена тільки промислова діяльність та діяльність по поводженню з РАВ і повністю виключена можливість для проживання людини чи ведення сільського господарства. Цей законопроект зараз готується для подачі в Кабмін.

Чому необхідно закріпити на законодавчому рівні винятково промислове

використання цієї території?

На цій території розміщені всі сховища РАВ. За сьогоднішнім законодавством, для території, де може проживати людина встановлені суворі вимоги для приповерхневих сховищ, у відповідності до яких, радіоактивність всіх РАВ повинна знизитись до таких рівнів, щоб не становити загрози життю людини та навколишньому середовищу. Новий статус знижує суворі вимоги, оскільки населення там ніколи не буде.

Дмитро Сидоров

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку