Праліси на Поліссі збереглися за щасливих обставин / facebook.com/bryhynets

Представник Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) в Україні Андрій Плига: Майже кожна офіційна рубка лісу насправді порушує закон

Координатор по роботі з волонтерами українського представництва Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) Андрій Плига в інтерв’ю УНІАН розповів, чому легальна вирубка лісу часто стає злочином, як лісничі вводять в оману громадськість, і де в Україні зберігся еталон лісу.

Праліси на Поліссі збереглися за щасливих обставин / facebook.com/bryhynets

У суспільстві вже давно вкорінилася думка, що головна проблема лісового фонду України – незаконна вирубка лісів браконьєрами. Чи так це насправді?

Це не так. Дійсно, браконьєрство – це погано, з цим треба боротися. Але відсоток браконьєрських рубок дуже низький. Так, якщо браконьєр зрубує декілька дерев (незаконно ніхто не здійснює суцільні рубки, це надто помітно), то паралельно проводиться абсолютно законна суцільна рубка площею, наприклад, 5 гектарів. Очевидно, що порівнювати законні рубки такого масштабу з вирубкою браконьєрами декількох дерев немає сенсу. Тому основна проблема – це законна офіційна вирубка, яка завдає лісу значно більшої шкоди.

Хоча Держлісагентство, озвучуючи статистику, ніколи не каже про такі офіційні рубки, насправді, майже кожну офіційну рубку можна назвати напівзаконною, бо вона проводиться або без врахування природоохоронного законодавства, або з багатьма його порушеннями.

Наприклад, була запланована суцільна рубка площею 2 гектари, а рубається 2,5 гектари або 3 гектари лісу - адже ніхто не проконтролює і не перевірить справжню площу вирубки. Інший приклад: по документах вирубка мала би проводитися в одному місці, на ділянці певної форми, а її роблять трохи іншою, зачіпляють ділянку старого лісу, де дерева значно цінніші. Або, скажімо, під час цілком легальної вибіркової рубки, замість вирубки хворих дерев, лісничі вирубують кращі, здорові дерева. Адже ті мають кращу товарну якість.

Андрій Плига стверджує, що інформація про скорочення кількості незаконних вирубок минулого року не відповідає дійсності / Фото УНІАН

Тотально відбуваються вирубки без урахування даних Червоної книги України, не враховуючи природоохоронного законодавства. Скажімо, маємо ділянку лісу із орхідеями з Червоної книги. На ній, по ідеї, не мають відбуватися вирубки. Однак, відбувається, адже на ці орхідеї ніхто не зважає.

За словами в.о. голови Держагенства лісових ресурсів Христини Юшкевич, минулого року кількість незаконних вирубок скоротилася…

Швидше за все, це брехня. Втім, це моя суб’єктивна думка. Якщо ж усунути весь суб’єктивізм, то вона абсолютно не враховує ті моменти, про які я сказав. Відбувається дуже багато технологічних порушень, а системи перевірки немає жодної.

Окрім Держагенства лісових ресурсів, хто ще несе відповідальність за стан лісового фонду?

Наші ліси мають різних землевласників. Близько ¾ всіх лісів належить Державному агентству лісових ресурсів, за ці землі відповідають вони. Крім того, є лісові структури Міністерства екології, є лісові структури Міністерства оборони, є лісові структури комунальних підприємств тощо. Відповідно, за ведення лісового господарства відповідають саме ці структури.

Взагалі, скільки лісів залишилося в Україні? Екологи не перестають говорити, що на сьогодні точних даних немає…

Офіційно лісистість території країни близько 15,9%. А щодо точних даних, то, скоріше за все, мова йде про старий ліс. Адже всі під словом «ліс», зазвичай, мають на увазі саме його.

Взагалі, питання, дуже складне, треба враховувати певні тонкощі. Наприклад, якщо людину привести на вирубку, то навряд чи ця людина назве вирубку лісом. Втім, офіційно всі вирубки також є лісом, бо в них ліс просто поступово відновлюється. У той же час, багато колишніх колгоспних ділянок за роки незалежності позаростали молодим лісом. Але офіційно лісом вони поки не вважаються.

За словами Андрія Плиги є два види рубок: промислові і санітарні / facebook.com/Dasha Shyriaieva

Ви вже говорили про порушення, на які свідомо йдуть лісничі, зокрема, вирубують більше запланованого. А як часто фактичну крадіжку лісу маскують під «профілактичну вирубку»?

Я не можу назвати якусь точну цифру, відсоток, але особисто неодноразово бачив подібне. Скажімо, по опису маємо ділянку дубово-грабового лісу віком 140 років. Приходимо на місце, а там дубів майже не залишилося –  всі були вирубані вибірковими санітарними рубками. Та який відсоток із них вирублено неправомірно, сказати не можу.

Слід розуміти, що є два види рубок. Рубки головного користування – це промислові рубки, призначення яких – заготівля деревини. Призначення санітарних рубок – це прибирання хворих, пошкоджених дерев для кращого зростання здорового лісу. Тобто, санітарні рубки мають готувати ліс до проведення рубок головного користування в майбутньому. Оскільки ці рубки є допоміжними, цілком очевидно, що їх відсоток має бути меншим, але виходить зовсім інша картина: кількість деревини, яка вирубається в ході допоміжних рубок, більше за кількість деревини, яка виготовляється рубками головного користування. І це не означає, що ліс почав масово хворіти. Просто діє механізм, аби обійти закон.

У дискусії про вирубки нерідко звучить теза про те, що лісничі «вирубують хворі дерева, а саджають молоді». За вашими спостереженнями, чи ефективно відновлюється лісовий фонд?

Проблема полягає у тому, що вони часто саджають не ті дерева, які мали би саджати. В лісовому господарстві не все так просто. Є різні типи лісів, є місцевості, де краще ростуть соснові ліси, є дубові ліси…

З дубовими лісами у нас взагалі ситуація катастрофічна. В Київській і Житомирській областях, де близько третини лісів мали би бути дубовими, маємо їх десь 15%. Треба також враховувати, що більшість дубових лісів - старовікові, їхня площа стрімко зменшується через щорічні вирубки, а нові дубові ліси не створюються. Замість того, щоб відновлювати дубові ліси, на місці їхньої вирубки лісничі, переважно, саджають соснові культури, керуючись принципом – сосна швидше росте, а значить її швидше можна продати. Втім, зауважу, з точки зору економічної вартості деревини, дубова деревина – значно дорожча за сосну.

Також нерідко, навіть якщо саджають нові дуби, лісничі за ними потім не доглядають. У результаті, дуби витісняються осикою, березою. У цьому сенсі дуже показовим є Бородянський район, Клавдієвський лісгосп (Київська область, УНІАН). Там, де колись були просто величезні площі дубового лісу, тепер – 30-40-річні березово-осикові ліси.

Плига констатує, що з дубовими лісами в Україні ситуація взагалі катастрофічна / facebook.com/vafdog

До речі, варто враховувати ще і те, що дубові ліси дуже вибагливі. З невідомих причин у нас, особливо на Поліссі, вони взагалі природно погано відновлюються. Можливо, справа у зміні клімату: стало тепліше і сухіше.

Виходить, у нас не вистачає професійних лісничих? Чи у чому проблема?

Я не знаю, у чому проблема. В халтурності, в халатності… Факт у тому, що лісничі мають проводити певні заходи догляду, зокрема, проріджування, прочищення, різні види рубок.

Теоретично, має бути збалансована кількість старого, середньовікового і молодого лісу. Лісники мають рубати старий ліс, а, тим часом, має підростати молодий. Але, по факту, маємо наступну картину: на Поліссі дорубують останні діброви, а нових немає. Як на мене, це дуже показовий момент.

Тому, коли лісничі кажуть, що саджають дерева, це тільки половина правди. Так, вони саджають. Однак, або не ті дерева, або не там, або потім не доглядають і виростає щось інше.

Говорячи про вирубки лісів, екологи найчастіше акцентують увагу на загрозливих наслідках для екосистеми через вирубку пралісів, яких в Україні залишилось лише близько 50 тисяч гектарів. Розкажіть трохи про те, що таке «праліси» і чим загрожує знищення саме цих лісів?

Праліси – це ліси, які виросли і сформувалися повністю без людського впливу, які не потерпали від будь-яких видів рубок або іншого людського втручання. Це повністю природні ліси, на які не впливала людина.

Щоб ви розуміли, майже всі українські ліси пройшли вже 3-4 цикли вирубок, тобто, щонайменше тричі, були вирубані і знову вирощені з тих пір, як почалося інтенсивне ведення лісового господарства десь у 18 столітті. Плюс, треба враховувати, що інтенсивне лісове господарство велося і до того. Тобто залишилося дуже мало ділянок, які взагалі ніколи не рубалися.

Цінність пралісів полягає у тому, що вони є еталоном – саме так має виглядати ліс. Є чимало видів тварин, рослин, грибів, для яких оптимальні умови життя саме у пралісах, і вони мало де можуть бути присутні, окрім пралісів.

Праліси – це різноярусні ліси, де є молоді, старші, старі дерева. При цьому, вони є  загальною системою, величезна кількість і розмаїття живих організмів, представлені у пралісах, у рази більше, ніж у інших лісах. Саме тому екологи на це і звертають увагу. Якщо ми знищимо праліси, ми знищимо і все це велетенське розмаїття.

Як тоді пояснити зацікавленість здійснювати вирубки саме у пралісах?

Парадигма нашого офіційного лісового господарства взагалі не передбачає збереження жодного клаптику лісу. Тільки останнім часом були внесені певні зміни до законодавства, які заборонили санітарні рубки в заповідниках, суцільні рубки в заказниках.

Праліси – це дуже невелика частка лісового фонду і держава може спокійно відмовитися від рубки / facebook.com/igor.balashov

Щодо пралісів, то, з точки зору розпорядників лісового господарства, це сухостійний ліс - епіцентр поширення шкідників та лісових хвороб, небезпечний для інших лісів. Звичайно, серед лісничих є окремі професіонали, які розуміють цінність пралісів для екосистеми, але в цілому Державне лісове агентство керується не фахівцями, або, може, і фахівцями, але такими, які з певних причин на «чорне» кажуть «біле», а на «біле» – «чорне». Тому вони і не переймаються охороною пралісів.

Чи можливо, що вирубка пралісів відбувається через те, що державі просто не вистачає деревини?

Праліси – це дуже невелика частка лісового фонду. Тобто держава може спокійно відмовитися від рубки в пралісах. Плюс, майже всі праліси сконцентровані в Карпатах, в місцях, куди важко дістатися лісогосподарчій техніці. Що стосується пралісів на Поліссі, то вони збереглися за щасливих обставин – вистачало інших лісів, не було необхідності йди на заболочені, важко прохідні території.

І як, на вашу думку, можна захистити праліси?

У цьому сенсі важливий законопроект №4480 «Про охорону пралісів», який надає їм окремого юридичного статусу для охорони.

А як щодо реорганізації Держлісагентства? Чи підтримуєте ви таку ідею?

Обов’язково треба реорганізовувати. Це один з механізмів, який може покращити ситуацію. В ідеалі, я вважаю, потрібно створити окрему службу для охорони різноманіття в лісах і контролю над лісовою агенцією. Крім того, оскільки наразі вона підпорядкована Міністерству аграрної політики з його ресурсним підходом: ліс – це купа дров, треба було би передати управління агентством Міністерству екології. Теоретично, це могло би змінити вектор його роботи.

В аспекті проблеми вирубок ми говорили лише про Карпати та Полісся, а в яких областях все-таки вирубують найбільше?

Вирубують всюди. Наприклад, на Поліссі майже в кожній із областей, а в лісостеповій зоні значно менше, бо і лісів там трохи менше.

Крім вирубок, з якими ще проблемами доводиться стикатися лісовому фонду України?

Відсутність громадського моніторингу – це одна з головних проблем. Лісове агентство піариться на тому, що воно нібито відкрите для громадськості, але це брехня.

Наприклад, якщо подивитися сайт київського обласного лісового управління, там є колонка про санітарні рубки, в якій вказані плани рубок на наступний рік. Можна побачити список лісгоспів, типи рубки, але карт, де саме це відбуватиметься, у відкритому доступі немає. Тобто, ми бачимо, що плануються рубки, але не можемо подивитися, де вони відбуваються, тому і не можемо їх моніторити. Ситуація у Львівській області ще гірша. Вони також вивішують плани рубок, але навіть не вказують тип та вік лісу. Знову ж таки, немає карт. Більше того, лісгоспи відмовляються надавати такі матеріали навіть на запити громадських організацій або науковців.

Ще одна проблема – і дуже серйозна – бурштин. На Поліссі величезні ділянки лісу знищені бурштинокопачами. Ба більше, через їхню діяльність у лісі  відбувається чимало пожеж. Вони не контролюються і нерідко охоплюють великі площі. Тільки в серпні-вересні 2015 року в Олевському районі (Житомирська область, - УНІАН) згоріло 25 квадратних кілометрів лісу. Є дуже великі підозри, що однією з головних причин пожежі були бурштинокопачі, які намагалися приховати результати своєї «роботи». Адже ліс одночасно почав горіти з різних боків, це не могла бути випадковість.

Андрій Плига впевнений, що Держлісагентство потрібно обов’язково реорганізовувати / Фото УНІАН

Чи здійснюються наразі будь-які процедури для рекультивації земель «бурштинових регіонів»?

Жодних. Нічого абсолютно.

Скільки приблизно коштів необхідно для відновлення вищеописаних ділянок лісу?

Я цим не займався. Хоча, знаєте, ліс може і сам відновитися, але це дуже довгий процес.

Такий, як відбувається у Чорнобильській зоні?

Не зовсім. По-перше, це в зоні загинула лише невелика частину лісу, що потерпіла від великих доз радіації, по-друге характер відновлення лісів тут абсолютно інакший через абсолютно інші причини загибелі і відсутність механічних пошкоджень або цілковитого знищення грунту, як має місце у випадку з бурштином. Але якщо вас цікавить загалом, чи відновлюються ліси на знищених від радіації ділянках, то відповідь – так, звичайно,там триває природний процес лісовідновлення.

Якою, на вашу думку, повинна бути екологічна політика держави, щоб ефективно управляти наявними ресурсами, зокрема, лісовим фондом?

Потрібно, щоб ефективно працювала правоохоронна і судова системи. Тому що зараз справи за порушення природоохоронного законодавства не відкриваються, а якщо навіть відкриваються і доходять до суду, то по таким позовам суди виносять виправдувальні вироки.

Має працювати потужна екологічна інспекція, яка зараз по суті, не працює. Нормальній роботі заважають мала кількість співробітників, обмежені повноваження, низькі зарплати, корупція…

Потрібна повноцінна реформа інспекції. Також, можливо, треба створювати екологічну поліцію із великим штатом і повноваженнями.

Без цих складових, якщо не почнуть нормально працювати екологічна інспекція, правоохоронна і судова системи, про реальне покращення ситуації у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, лісів, не може бути й мови.

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter