скриншот

Нелегальні забудовники проти природи

Поки Україна готується до новоформатних місцевих виборів, а кандидати в депутати місцевих рад займаються активним пропагуванням своїх «глобальних» виборчих програм і лозунгів, проблеми локальних громад залишаються невирішеними. 

скриншот

Однією з таких проблем є незаконна забудова рекреаційних зон, яка призводить до обміління річок та озер. Хоча кількість річок, що протікають через Україну, сягає аж 23 тисяч, рівень забезпечення питною водою кожного українця лишає бажати кращого. За запасами прісної води наша держава вважається чи не найбіднішою у Європі. Тому проблема обміління основного джерела питної води в Україні – річок і озер - через недостатню увагу до цього питання органів виконавчої влади і халатне ставлення простих громадян, дуже скоро може стати причиною справжньої екологічної катастрофи.

Згідно з пунктом 4 статті 59 Земельного кодексу України «Право на землі водного фонду», прибережні захисні смуги є власністю народу України і не можуть передаватись у володіння фізичним чи юридичним особам. В той же час, у документі сказано, що «громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови».

Це дозволяє передавати цінні ділянки у довгострокову оренду - від 5 до 50 років. І, хоча існують обмеження використання земельних ділянок прибережних захисних смуг, за якими будівництво будь-яких споруд не гідротехнічного призначення – заборонено, дотримання таких норм залишає бажати кращого. Більше того, теоретично, закону, який би прямо забороняв будувати, наприклад, оздоровчий комплекс, в 100 м зоні від води, немає. От і виходить, що не бідні українці, які бажають збудувати приватний будинок у затишному місці на березі того ж Дніпра, отримують таку можливість завдяки довгостроковій оренді ділянки, виділеної під будівництво санаторію або бази відпочинку.

Пишемо – «санаторій», будуємо - приватний котедж

Маючи прогалини у законодавстві, Україна потерпає від незаконної забудови берегів річок і озер. Один із найсвіжіших прикладів – відео незаконно збудованих об’єктів на Трухановому острові в Києві, відзняте активістами ВГО «Автомайдан» влітку 2015 року. Активісти нагадують, що десятки споруд (приватні маєтки, розважальні комплекси, ресторани) у рекреаційній зоні столиці, які збудовані за останні роки чи будуються й досі, зводяться в результаті самозахоплення землі чи її нецільового використання, без дозвільної будівельної документації.

У Кременчукі Полтавської області в природоохоронній зоні на березі Дніпра також йде будівництво приватного котеджу на земельній ділянці, яку у 2010 році взяло у оренду на 5 років приватне підприємство. Попри те, що будувати у прибережній зоні заборонено, що термін оренди земельної ділянки закінчується через декілька місяців, незаконне будівництво не тільки не зупиняється, а й «приростає» новими площами. Наразі, за повідомленням місцевих ЗМІ, площа орендованої землі самовільно була збільшена на 1560 кв м, які використовуються для заїзду на територію.

Ці і подібні факти – привід для правоохоронців проводити розслідування, а для місцевих органів влади – дати пояснення правоохоронцям, як так могло статися. Бо ж саме місцева влада повинна відстоювати дотримання прав місцевої громади і може, наприклад, не продовжувати оренду рекреаційних земель, якщо зафіксовані порушення використання ділянок.

У всіх цивілізованих країнах рішення таких питань - в компетенції судів. Але, на жаль, не в Україні. Наприклад, у липні поточного року Вищий господарчий суд не розірвав договір оренди, згідно із яким приватна компанія має право забудувати 16 гектарів на столичній Оболоні. Як повідомляли «Наші гроші», земельна ділянка по вул. Прирічній, на березі затоки Собаче Гирло, загальною площею 16,44 гектарів, а також 3,6 гектарів прибережних захисних смуг, була в користуванні КП «Київзеленбуд». Комунальники отримали цю землю, аби облаштувати зону відпочинку та пляж із рятувальною станцією. Втім, у 2007 році Київська міська рада передала ділянку в оренду на 10 років для будівництва житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу. Оскаржити таке рішення взялася у 2014 році Дніпровська екологічна прокуратура, проте суд позов не задовольнив. У березні 2015 року Київрада прийняла рішення про розірвання вказаного орендного договору й збереження зеленої зони, через те, що з одного боку - забудова так і не розпочалася, а з іншого – місцеве населення висловилося проти неї.

Труханов остров / Скриншот из видео

Так само, тільки завдяки небайдужим громадянам, поки що вдається зберегти від забудови озеро у одному з мікрорайонів Ужгорода. На початку вересня місцеві мешканці провели екологічну акцію, з вимогою до місцевої влади не надавати «зелене світло» приватним компаніям, які мають намір засипати озеро та звести на його місці низку комерційних об’єктів. «На сайті міськради з’явився проект, який нібито обговорюється з громадськістю. Ним передбачено створення на місці озера торгово-розважального центру, кількох багатоповерхівок, кіно- та льодових палаців. Фактично пропонується ліквідувати зелену зону. Ми проти цього, бо людям нікуди буде піти відпочити на природі», – розповіла представниця ініціативної групи мешканців Оксана Станкевич-Волосянчук.

Зусиль активістів замало

Втім, такої активності громадських організацій, екологів та небайдужих громадян для врегулювання питання замало, вважає співголова Асоціації зелених України, еколог Ярослав Задесенець. Екологічні проблеми накопичуються із року в рік, перш за все, через захаращення берегів різними видами побутових та промислових видів відходів.

За словами еколога, це призводить до того, що, під час опадів, це сміття та інші шкідливі речовини попадають у воду, отруюючи її флору і фауну, роблячи воду непридатною до вживання. «Забудовуючи прибережну зону Дніпра, будівельники, насамперед, знищують дерева, природні нерестовища, протоки, що, у свою чергу, негативно впливає на розвиток флори та фауни. Варто додати сюди скид стічних вод з вигрібних ям, замулення русла річок та несанкціонований видобуток піску… Це лише невеликий перелік проблем, які людина штучно створює природі. В результаті, ми маємо ерозію схилів Дніпра, замулення рік, заболочення та пересихання, зменшення біорізноманіття», - зазначив він.

Мусор / Фото УНИАН

Такі речі призводять до того, що, наприклад, річка Кам’янка, притока Росі, яка протікає через Житомирську і Київську області, знаходиться майже у стадії повного обміління. Будівництво незаконних споруд на її берегах викривили русло річки і майже повністю знищили колись швидку течію. І тепер водна артерія більше нагадує мілке болото.

Одним із шляхів вирішення проблеми Ярослав Задесенець вбачає у введенні жорстких законодавчих обмежень на таке будівництво і державного контролю. «Потрібно заборонити і слідкувати за дотриманням заборони будь-якого будівництва на землях водного фонду, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Також потрібно посилити відповідальність для порушників. Провести інвентаризацію існуючих об’єктів на берегах Дніпра, і незаконні - демонтувати. Якщо це неможливо, змусити під’єднатися до міської каналізації, щоби далі не забруднювали річку», - зазначає еколог.

Звичайно, можна було би збільшити ціну, яка є досить малою, на оренду таких територій, отримувати надходження в бюджет від орендарів і хоч якусь вигоду від таких угод, але представник Міністерства екології, еколог Юрій Томаз не впевнений в дієвості таких дій. На його думку, для того, щоби втілити у життя нові правила поводження з рекреаційними зонами, потрібно вносити зміни до Земельного і Водного кодексів. «Тривалий час вважалося, що, якщо немає проекту землеустрою, в якому би вказувались межі природньої захисної смуги, то немає прибережної захисної зони. Міністерство розробило проект закону про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України, що б чітко сказати: прибережні захисні смуги існують в силу закону», - розповідає він.

За словами еколога, перевіркою виконання закону мала би займатися урядова організація «Державна екологічна інспекція». Але, з червня поточного року, діяльність цієї інспекції і ряду інших контролюючих виконання законодавства органів, було призупинено з метою зменшення тиску на суб’єктів підприємницької діяльності. Втім, це дало неоднозначний результат. «Серед ймовірного позитиву і розвитку підприємництва через послаблення навантаження і державних перевірок, було виявлено безліч різних моментів зловживань від тих, хто усвідомлював, що безпосереднього контролю нема. В нас 25 млн землевласників землекористувачів. Чи можна приставити до кожного наглядача?» – наголошує експерт.

Саме тому, на його думку, допомагати екологам мають екологічно свідомі громадяни. «Стільки б не було інспекторів, чи вистачить їх? Тут питання свідомості і громадського контролю, позиції. Бо виключно заходами примусовими і каральними, на жаль, цілі не досягнеш», - вважає Юрій Томаз.

«Є регуляторні речі, це, наприклад, погодження державними органами дозволів на оренду. Коли розглядається проблема видачі чи не видачі, наша геологічна служба спеціалізується на відборі кандидатів. Ми намагаємось відслідковувати, аби не видавались ці дозволи там, де ділянка знаходиться в місцях природно захисних смуг», – розповів він.

Таким чином, зміна ситуації з незаконною забудовою рекреаційних зон потребує відповідної зміни не лише в законодавстві, але і в екологічній свідомості українців. Якщо до вирішення цієї ситуації підійти комплексно і, починаючи з державного рівня, вводити державний контроль, а на персональному рівні - виконувати передбачені законом зобов’язання, тоді можна буде говорити про покращення стану не лише екології водного сектору, а і всього природоохоронного стану України загалом.

Для майбутніх депутатів місцевих рад зараз напрочуд вдалий час перестати кидати слова на вітер і перейти від пустих обіцянок до конкретних дій на користь місцевих виборців. Бо наразі, якщо хтось із них і вважає своїм обов'язком заявити про боротьбу з незаконною забудовою, на жаль, далі показових виступів справа не доходить. Чи зможуть «нові обличчя» змінити цей стан речей? Час покаже.

Мар’яна Болобан, Тетяна Стежар

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter