Еколог Петро Тєстов: Перехід від суцільної системи рубок до вибіркової дозволить затримувати води в п’ять разів більше. Цей фактор дійсно є, але цього не достатньо

Аналітик міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Петро Тєстов в інтерв’ю УНІАН пояснив, як старі радянські підходи щодо проблеми паводків тільки заважають її вирішенню та шкодять природі, а також розповів про конкретні кроки, які могли б цю ситуацію виправити.

Мою увагу привернув ваш пост у фейсбуці, де ви пишете, що суцільні вирубки лісів – не єдиний фактор сильних паводків. Давайте розбиратися. По-перше, в якій мірі рубка все-таки спричиняє це явище, чи можна виділити певний відсоток?

Не хотів би виділяти відсоток, бо все буде конкретно залежати від басейну кожної річки. Коли я вивчав досвід Європейського Союзу з цього приводу, то дізнався, що вони прийняли відповідну Директиву, прописавши в ній перелік заходів з боротьби з паводками. Перше, з чого вони почали – створили карти місць, де проходять паводки. І по кожній ділянці з високою повторністю паводків, провели аналіз причин.

Як вважаєте, чому у нашому суспільстві під час обговорень теми паводків фактор вирубки у Карпатах займає «пальму першості»?

Це простіше за все. У вирубці лісів є кого звинуватити, наприклад, продажних лісників. А кого звинуватити в тому, що побудували будинки на березі річки, де, в принципі, їх не можна будувати? Це ж місцеві мешканці, вони ж не олігархи, вони ж хороші…

Так, рубка лісів відіграє важливу роль. Є відповідні наукові публікації наших українських вчених ще десь з 50- 60-х років, які, працюючи в Карпатах, дійшли висновку, що перехід від суцільної системи рубок до вибіркової дозволить затримувати води в п’ять разів більше. Цей фактор дійсно є, але тільки зупинити суцільну рубку лісів - не достатньо. Проблему це не вирішить.

Обговорімо інші фактори. У своєму пості ви згадували про забудову заплав та спрямлення русел. Яку ми маємо ситуацію з цим нині?

Дивіться, паводки – це природний процес. А заплава – це саме та ділянка річки, яка регулярно затоплюється під час сезонних паводків. Зазвичай, пишуть тільки про паводки у Карпатах, але, насправді, в поліських регіонах, наприклад, після сильного танення снігів, дощової погоди, теж сильно підтоплює. На рівнинних річках це зазвичай відбувається навесні. Якщо ми говоримо про гірські річки, то там регіон трошки інший, і паводки пов’язані з сильними дощами. Тобто пройшов сильний дощ – заплаву залило.

Якщо людина ставить своє житло на територіях, які періодично, згідно природного процесу, будуть затоплюватися – логічно, що це житло буде затоплюватися. Тому забудова заплав – це один із факторів паводків.

Так само щодо спрямлення русел. Коли все відбувається природньо, наприклад, пройшов сильний дощ, зібралося багато води, вода вийшла з берегів – розійшлася по болотах…  Оскільки річка повертає, петляє, виходить більша площа, де ця вода може збиратися і лишатися. А якщо ця річка пряма, ба більше, з обох боків поставлені бетонні дамби, відповідно, не може піти вправо чи вліво. Вода збирається, тече прямо, а коли вже доходить до того місця, де річка не пряма чи немає дамби – весь цей величезний потік води виливається, люди страждають.

Щодо дамб, в ЄС свого часу також їх чимало будували, більше, ніж у нас. Втім,  в якийсь момент вони зрозуміли, що всі береги дамбами не забудуєш, в якийсь момент вода все-таки виливається, що призводить до страшних наслідків. Тому вони почали комплексно боротися з паводками.

Еколог Петро Тєстов, розповів про фактори, що найбільше впливають на паводки / фото Facebook

З цього приводу хочу вас процитувати: «Відсутність жодних сучасних підходів у роботі наших водників, які тупо по совкових схемах будують кілометрові греблі та нищать природні русла, відмиваючи на цьому десятки лямів гривень…» Виходить, що греблі не потрібні?

Звідки ця моя фраза – десь рік тому, коли так само питання паводків виникло, голова закарпатських водних ресурсів сказав, мовляв, у нас є програма боротьби з паводками, треба просто її фінансувати, побудуємо всюди греблі і все буде добре…

Насправді, греблі треба будувати. Якщо, наприклад, люди історично живуть на заплаві, вони звідси не виселяться, то їх якось треба захистити. Відповідно, побудувати вздовж берега протипаводкову греблю. Однак, якщо на березі річки ніхто не живе, там поля чи городи – будувати нову греблю непотрібно. Необхідно, щоб вода виходила на ці ділянки.

Повертаючись знову до європейського досвіду: вони стали боротися з паводками не тому, що так сильно за природу хвилюються, а просто несли страшенні економічні збитки через це. Тож тепер у них є плани з боротьби з паводками, і один із перших кроків – це не будувати хати на тих ділянках, де є вільні заплави, куди річка періодично розливається. Натомість у нас продовжують роздавати землі під будівництво по заплавах річок по всій Україні. Хоча це не законно і не правильно.

Також в Європі є хитрий спосіб боротьби з паводками – вони будують водосховища не на річці, а десь збоку. Викопують ставок, який вода під час паводків заповнює і лишається там. Потім цю воду використовує, наприклад, сільське господарство, на ній відпочивають птахи. На рівнинних частинах Прута чи Дністра такий варіант був би доцільним.

Так само про греблі. В деяких місцях в ЄС, навпаки, греблі демонтували, аби давати річці вільно розливатися на заплавні землі. А у нас хочуть будувати побільше гребель, бо це ж вигідний процес – чим більше будувати, тим більше можна вкрасти.

З вашої цитати, яку я озвучила, виходить, що наші водники шкодять довкіллю. Як думаєте, так відбувається свідомо заради наживи чи, можливо, їм не вистачає професійної кваліфікації?

Я думаю, що це так само, як в лісовому господарстві, – у нас досі діють застарілі радянські підходи. Мовляв, природу треба підкорити, а після цього ефективно нею управляти. І ніякі сучасні, нові ідеї їх не хвилюють, тому продовжують будувати ці укріплення.

Насправді, це стосується не тільки боротьби проти паводків. Про Держводагентство журналісти взагалі мало кажуть, але, якщо подивитися державний бюджет України, на них більше мільярда гривень виділяється. При цьому, вони, наприклад, на річці Сула в Полтавській області планують побудувати так званий шлюз-регулятор – тобто, знову ж таки, хочуть перекрити річку, за радянськими традиціями продовжують підкорення природи.

Ви раніше згадали закарпатську програму боротьби з паводками і скарги місцевих можновладців про брак фінансування. На вашу думку, чи варто вкладати гроші в цю програму чи подібні?

Я вважаю, що в нинішні програми вкладати гроші немає сенсу. Якщо тільки мова не йде про найбільш критичні ділянки, де живуть люди, а берегова гребля зруйнувалася, і треба її якось добудувати. Ось це ще можна робити.

Загалом, не треба вигадувати велосипед, а подивитися на досвід наших сусідів ЄС, де все робиться послідовно. Спочатку подивитися, де ділянки з найбільшим ризиком, потім розробити комплексне планове управління паводками на цих ділянках, а не тільки будівництво гребель.

Петро Тєстов розповів про європейський досвід боротьби з паводками / фото Facebook

Якщо будемо керуватись їх досвідом, зможемо швидше повертатися до нормальних умов після паводків, пом’якшувати соціально-економічні наслідки, зокрема, для постраждалого населення?

Так, звісно. В Європі зараз дуже популярний так званий принцип win-win, коли від цього виграють всі. В даному випадку, завдяки європейському підходу до захисту від паводків, є виграш для природи, бо не будуються нові греблі. І для населення, бо дійсно зменшуються соціально-економічні втрати, людських жертв менше. Зокрема, тому, що європейський підхід передбачає розробку серйозної системи попередження населення, шляхів евакуації. Також вони проводять роботу, щоб покращувати водозахисні властивості самих будинків, щоб двері були герметичні, щоб використовувалися спеціальні матеріали.

А у нас сьогодні є якась система попередження про паводки, щось подібне?

Не можу стверджувати, бо не живу в закарпатському регіоні. Однак, кілька разів був там і потрапляв на паводки, тоді були складнощі, щоб вибратися звідти. Особливого інформування не чув. Хоча, можливо, система є.

Як щодо умовної інструкції, як варто діяти у разі паводку?

Переконаний, що є якась застаріла інструкція на всі випадки життя, яку розвішують у всіх державних установах. Але в реальності про неї мало хто знає і ніхто не користується. 

На вашу думку, що варто було б робити місцевій владі та місцевим мешканцям, щоб зменшити небезпеку паводків?

Перше, що їм треба, перестати забудовувати вільні ділянки заплави, які ще лишилися. Наприклад, річка Боржава на Закарпатті, там минулого року був великий паводок. Я вивчав територію по супутниковій карті. Мало того, що річка спрямлена – так берегами річки, якщо там немає суцільної житлової забудови, то хтось будує теплицю, хтось – город, хтось укріпляє собі саморобні невеличкі греблі. Зрозуміло, що якщо люди забирають у річки місце, де б вона могла розливатися, то річка буде розливатися на їхні хати.

Чи вистачає в Україні законодавчої, нормативно-правової бази для ефективного захисту від паводків?

Мені здається, не вистачає. Втім, в першу чергу, треба, як зробили в Європі, розробити аналітичні документи з питань щодо боротьби з паводками. Потім вже на основі цих документів далі розробляти і вносити відповідні зміни до законодавства, підзаконні акти.

Щоб ці аналітичні документи були ефективними, чи вистачить участі в розробці фахівців на центральному рівні? Чи слід залучати представників регіонів?

Однозначно, якщо розробляти документи тільки на центральному рівні, без залучення людей з місця, які безпосередньо стикаються з ситуацією, то не вийде повноцінний документ. Однак, думаю, що у наших державних органів є спроможність організувати такий процес. Якщо доведеться, провести громадські обговорення, можна залучити ЄС до цього. Думаю, що вони і фінансування на це б дали, головне, щоб у наших можновладців було бажання цим питанням займатися.

Підсумовуючи, викреслімо пакет конкретних заходів, необхідних для вирішення проблеми паводків.

По кожній річці з високою паводковою небезпекою має бути розроблений план управління паводками. Цей план має включати заходи з попередження паводків (обмеження суцільної рубки лісів, обмеження забудови заплавних ділянок, будівництво деяких гребель там, де живуть люди, будівництво будинків, які краще захищені від води), систему інформування людей про можливі наслідки, систему вчасної евакуації та порядок повернення. Повторюсь: не треба вигадувати велосипед. Потрібно розробити комплексний план управління паводками.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News