фото: УНИАН

"Криві" шляхи вирішення "сміттєвої" проблеми в Україні

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі звернула увагу майже кожного українця на критичну ситуацію з побутовими відходами. Ключове питання у «сміттєвої» проблеми в Україні – організація ефективного управління твердими побутовими відходами (ТПВ) – від роздільного збирання корисних компонентів, їх подальшої переробки та утилізаціі до зменшення розміщення таких відходів на полігонах і звалищах. Вирішення цього питання потребує значних зусиль і на побутовому рівні, і на рівні поліпшення законодавства у цій сфері.

фото: УНИАН

Тверді побутові відходи, яких за даними екологів, в країні щорічно утворюється 12-15 млн. тонн можна назвати одним із «ворогів» довкілля. Тільки Київ кожного дня постачає приблизно 3 тис. тонн відходів! Але в той же час ці відходи є джерелом ресурсоцінних матеріалів,зокрема близько 30-40%  в складі  ТПВ становить використана упаковка. Це і скло і картон, і полімерні матеріали, які є вторинною сировиною для наших переробних підприємств.

Читайте такожМінекології запідозрило місцевих чиновників у нелегальному бізнесі на Грибовицькому звалищі

До речі, за даними Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», проблему засмічення природи побутовими відходами серед найгостріших екологічних проблем України називають 42% українців.

Те, що ситуацію з відходами в Україні не можна назвати нормальною в європейському розумінні, вже давно не є таємницею. Ще  у березні, задовго до трагедії у Грибовичах, Мінекології зазначало, що в Україні дуже велика частина відходів направляється на полігони і звалища, і тільки 3-8% всіх відходів переробляється, тоді як у країнах Європейського Союзу переробляють більш як 60%. Немає сумнівів, що останні трагічні події актуалізували цю проблему і привернули увагу наших громадян і можновладців до питання цивілізованого поводження з відходів. Але зараз необхідно не просто констатувати наявність проблеми, але й невідкладно її вирішувати. На жаль, ні влада, ні суспільство поки що не дають однозначної відповіді на питання «що робити»?

Європейський приклад

Країни Європейського Союзу, стати членом якого прагне Україна, вже давно розглядають проблему відходів як надзвичайно важливу. Так, Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 94/62/ЄС та 2004/12/ЄС закладають правові основи у сфері поводження з упаковкою та її відходами на основі принципу «забруднювач платить». При цьому Директиви ЄС націлюють, в першу чергу, на повторне використання упаковки, переробку відходів від неї, і, врешті решт, на скорочення об'єму кінцевої утилізації відходів. Також одним з основних елементів системи збирання та утилізації відходів європейці вважають роздільне збирання відходів упаковки та повторне використання скляної тари.

львов мусор / Фото УНИАН

Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла зобов’язання протягом 5 років гармонізувати національне законодавство з вищезгаданими Директивами.

Звичайно, українцям до європейського рівня культури поводження з відходами ще треба «дорости». Але починати цей шлях потрібно вже сьогодні. І певні позитивні зрушення вже є. Так, згідно із травневим дослідженням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова, в Україні 45% населення готові сортувати побутові відходи для покращення екологічної ситуації. Це вже на 4% більше від даних минулого року. Отже, залишається організувати і розпочати цей процес…

Зі свого боку, українські законодавці обіцяють мотивувати населення до сортування відходів шляхом диференціації тарифів. Так, за словами заступника голови комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, народного депутата Альони Бабак, зараз в комітеті готуються законодавчі норми, які нададуть населенню стимул до сортування. «Плануємо диференціацію тарифів в залежності від того, сортується сміття чи ні», - розповіла вона.

У пошуках рішення

Загалом, сказати, що суб’єкти законодавчої ініціативи, за більш «важливими» державними справами на кшталт судової реформи або змін до Конституції, зовсім не займаються законопроектами у природоохоронній сфері, буде несправедливим.

Але щодо способів вирішення проблеми відходів, то як і у багатьох випадках, серед законодавців є різні підходи та концепції.

zik.ua

Перша концепція передбачає введення додаткового податку на упаковку. Її народний депутат Альона Бабак називає «концепцією батога». На думку депутата, «таким податком начебто хочуть фінансувати переробку. Але при цьому держава безпідставно виступає «посередником» між суб'єктами, що утворюють відходи та суб'єктами, що їх утилізують, а необхідність такого посередництва не визначена».

І хоча прибічники цієї пропозиції посилаються на європейський принцип «забруднювач платить», не можна бути абсолютно впевненим, що новий податок радикально змінить ситуацію на краще. Скоріше за все, виробник просто компенсує свої витрати на цей податок за рахунок підвищення цін, і, як наслідок – за рахунок пересічного споживача, отже це призведе до зростання цін на всі товари широкого вжитку, та на соціальні продукти – адже усі вони упаковані! Також існує серйозна загроза виникнення корупції під час вибору держчиновниками підприємств, які займатимуться збором та переробкою відходів.

Друга концепція, яку підтримують як деякі депутати, так і більшість виробників продукції у тарі та упаковці, базується на розповсюдженій у Європі моделі створення організацій розширеної відповідальності виробників упаковки. Відповідно до неї, виробники та імпортери товарів в упаковці беруть на себе зобов’язання щодо виконання норм перероблення відходів упаковки. Але не займаються цим безпосередньо, а передають ці зобов’язання (фактично наймають) спеціалізованими організаціями розширеної відповідальності, які разом органами місцевого самоврядування забезпечують ефективне функціонування системи збирання, переробки та утилізації відходів під належним державним контролем за кошти виробників товарів в тарі та упаковці.

Цю концепцію охоче підтримали представники бізнесу. «Соціально відповідальний бізнес підтримує запровадження розширеної відповідальності виробника, - говорить Володимир Слабий, голова Пакувально-Екологічної Коаліції «УКРПЕК». – Ми розуміємо, що відповідно до цього принципу  виробники товарів в упаковці мають нести відповідальність за відходи від упаковки нашої продукції. І вони готові відшкодовувати витрати на їх збирання та переробку. Але ми повинні бути впевнені, що наші кошти будуть витрачені саме на роздільне збирання, перероблення й утилізацію відходів упаковки, а не підуть до кишень корумпованих чиновників».

Концепція розширеної відповідальності виробника упаковки стала базовою для законопроекту №4028 «Про упаковку і відходи упаковки». Звісно, документ був не ідеальним і потребував доопрацювання. Хоча б з тих міркувань, що українські реалії дещо відрізняються від викристалізуваних європейських. Так, голова громадської організації Центр досліджень європейського права Руслан Ткаченко висловив міркування, що в законопроекті №4028 не міститься чіткого механізму моніторингу та перевірки наданої інформації про обсяги використаної виробником упаковки, що може призвести до ухиляння виробників товарів в упаковці від виконання свого обов'язку щодо її збирання, переробки та утилізації.

Враховуючи ці та інші зауваження парламентарі-автори законопроекту №4028 відкликали його для доопрацювання. Зараз робота над оновленим документом завершена і його подано до Верховної Ради.

Читайте такожКиїв прийматиме сміття зі Львова до початку серпня

Але законодавче вирішення проблеми відходів ще далеко не вичерпане. Зазначимо, що це не перша спроба законодавчо врегулювати питання відходів, зокрема відходів від упаковки. Але, за словами Альони Бабак, весь цивілізований світ успішно вирішує проблему побутових відходів шляхом їх роздільного збирання і повторного використання. І тільки Україна «начебто іде своїм шляхом», намагаючись збирати гроші на розвиток переробки. У результаті складається враження, що, прикриваючись доброю метою – поліпшенням ситуації з відходами в країні – хтось планує збудувати собі заводи з переробки сміття і отримати від цього немалі кошти за рахунок пересічного споживача.

Тетяна Стежар

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter