Керівник Чорнобильської зони: Говорити про можливість проживання на цій території ми не можемо

Керівник Чорнобильської зони: Говорити про можливість проживання на цій території ми не можемо

Керівник Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук в інтерв’ю УНІАН розповів чому змінюється радіаційний фон в 30-ти кілометровій зоні, коли будуть завершені основні проекти з подолання наслідків аварії на ЧАЕС, які об’єкти можна створити для мінімізації бюджетного фінансування агентства, а також зазначив великий туристичний і енергетичний потенціал чорнобильської зони.

Петрук / Фото УНІАН

Цього року Україна відзначає 30-ту річницю трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. Аварія на четвертому блоці, яка мала місце 26 квітня 1986 року, сколихнула весь світ і змусила переглянути погляди на безпеку «мирного атому». УНІАН розпочинає цикл публікацій, які нагадають про масштаби трагедії, подолання її наслідків, а також дають можливість з’ясувати подальші перспективи існування зони відчуження.

В першому матеріалі читайте інтерв’ю керівника Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталія Петрука, який був призначений на цю посаду у вересні 2015 року.

Віталіє Вікторовичу, розкажіть, яка зараз радіаційна ситуація в Чорнобильській зоні та як вона змінилася за 30 років з моменту аварії на четвертому енергоблоці АЕС?

Зону відчуження ми умовно ділимо на дві території - так звана «десятикілометрова», яка розташована навколо Чорнобильської станції, і решта території  - 2/3 зони.

Так от, «десятикілометрова» забруднена трансурановими елементами, хоча і не повністю, а лише великими плямами. Тривалість напіврозпаду цих елементів -  тисячі років. Тому ми розуміємо, що там нічого не змінилося. Розпад елементів плутонію (один з продуктів ділення ядерного палива у реакторі – УНІАН) продовжується, і як наслідок виділяються інші елементи, котрі можуть бути шкідливими для людини. Наприклад, америцій. Він є більш активним і небезпечним, ніж плутоній, тому що дуже токсичний.

А як щодо решти зони відчуження?

Там інший характер забруднення. Період напіврозпаду цезію, яким ця територія в основному забруднена - 30 років. Тобто  забруднення зменшилось вдвічі, ніж було після аварії. Але говорити про можливість там проживати ми ще не можемо.

Чи спостерігається збільшення або зменшення радіаційного фону в різні періоди року?

Взимку він зменшується, бо відбувається екранування сніговим покровом, тому в цей період фон на 20-30% менший. В інші періоди, якщо виникають пожежі чи посилюється вітер, що піднімає в повітря  пил, радіаційний фон може збільшуватись, але не значно. За межами Зони це не відчувається.

Беручи до уваги ці факти, скажіть чи можна в зоні проводити якусь діяльність?

За умови дотримання правил радіаційної безпеки, ведення ї господарської діяльності можливе. Всі наші працівники мають відповідні дозиметри-накопичувачі. Окрім того, в зоні відбувається постійний моніторинг  як території, так і контроль дози опромінення персоналу. В цілому, доза отримана робітниками в десять разів нижче, ніж це дозволяється санітарними правилами.

Завод з переробки відпрацьованого ядерного палива / Фото УНІАН

Скільки людей працює в зоні і на АЕС?

На АЕС близько 2,5 тисячі працівників. Якщо порахувати всіх робітників разом з підрядниками, то цифра може дійти до 10 тисяч.

В якому режимі продовжують працювати і проживати робітники зони відчуження?

Є частина персоналу, який працює вахтовим методом, а є частина, яка час від часу  їздить додому. Зі Славутича на ЧАЕС щодня курсує електричка, тому там вахтового методу немає. У решти підприємств чорнобильської зони, наприклад,  «Екоцентр» , «Північна Пуща» діє вахтовий метод – два тижні там, два тижні вдома. Частина адміністративного персоналу приїжджає на чотири робочих дні в понеділок, а в четвер – від’їжджає на три дні вихідних. Це принцип чотири дні з

Клопоти з чорнобильським спадком

Розкажіть про проекти, які реалізуються для повного виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації, а також для мінімізації поширення радіації з пошкодженого блоку.

У нас завершуються  два найбільших інфраструктурних проекти, які реалізуються за рахунок коштів міжнародної спільноти. Це «Новий безпечний конфайнмент» (НБК) - так звана «арка», і сховище для відпрацьованого ядерного палива з Чорнобильської АЕС – СВЯП-2. Арку нам будує консорціум французьких компаній «Novarka»,а СВЯП-2 - американська компанія Holtec. Терміни завершення цих проектів співпадають – листопад 2017 року.

ЧАЕС / Фото УНІАН

Давайте розпочнемо з конфайменту. В якому стані наразі знаходиться його будівництво?

Що стосується реалізації НБК, то протягом двох років ми чітко йдемо по графіку, навіть з невеличким випередженням. Ми розраховуємо, що цей проект в листопаді наступного року буде завершений.

На листопад 2016 року у нас заплановано, що ця арка почне свій рух на енергоблок зі швидкістю три метри на день. Там відстань невелика, тому зупиниться вона приблизно в кінці листопада чи вже в грудні.

Але ж до повного закінчення проекту ще майже рік. Розкажіть, які роботи будуть проводитися у цей період?

Впродовж 10 місяців будуть проводитись фінальні роботи по завершенню цього об’єкту, вводу його в експлуатацію. Наприклад, після насування арки необхідно завершити бокову стіну, яка завершує створення внутрішнього простору,  тобто закрити її бокову частину. Окрім того, повинна  бути введена в експлуатацію система основних кранів, система вентиляції та десятки інших допоміжних систем.  Це вкрай відповідальний етап.

Серед деяких експертів побутує думка, що коли арка буде над блоком, то там зменшиться вологість, і відповідно буде підніматися більше радіоактивного пилу.

По-перше, ця арка для того і будується, щоби не допустити підняття рівня радіоактивності. По-друге, вона так побудована, що всередині має бути забезпечений стабільний рівень вологості. Це припущення про пил не має ще наукових доказів.  Взагалі, арка побудована не для того, щоб накрити блок і просто стояти над ним 100 років. Всередині неї є підйомні крани, з допомогою яких ми маємо починати розбирати сам об’єкт «Укриття,» використовуючи у тому числі роботизовану техніку.

До речі, деякі експерти також вважають, що навряд чи обладнання зможе витримати той рівень радіації, який є на зруйнованому блоці.

Ми цю ситуацію розглядаємо так: після аварії на АЕС Фукусіма у японців виникла така ж проблема, як і у нас – що робити з залишками паливовмісних мас. З погляду досвіду, розуміння того як себе вести, і що робити з цими масами, ми їх випереджаємо. У японців цього досвіду ще немає, однак Японія має високі технології та роботизовану техніку.

Ми плануємо запросити їх до співпраці, щоб вони вже у нас отримали досвід і допомогли розбирати об’єкт «Укриття». Ми хочемо створювати спільні лабораторії і отримувати досвід. З цього приводу вже йдуть певні перемовини, дискусії і обмін думками.

Віталій Петрук / Фото УНІАН

Розкажіть тепер про другий великий проект – Сховище для відпрацьованого ядерного палива з Чорнобильської АЕС.

Його будівництво також здійснюється згідно плану. ЄБРР, як адміністратор коштів фонду міжнародної спільноти, констатує, що вже два роки ми йдемо по графіку, тому сподіваємось, що проект буде завершено вчасно – у листопаді наступного року. СВЯП-2 розрахований на 100 років. Відпрацьоване паливо буде перевезено на СВЯП-2 від СВЯП-1 у продовж 10 років. На разі закінчується процес перевезення палива з блоків на СВЯП-1.

Завдяки цьому  очікується скорочення витрат державного бюджету на утримання ЧАЕС, оскільки ми перемістимо все паливо з блоків № 1-3 в одне місце. Відповідно експлуатаційні затрати у нас зменшяться.

Однак стосовно СВЯП-2 є невеличкий дефіцит коштів, близько 105 млн євро. Виник він у зв’язку з курсовою різницею долара до євро. Справа в тому, що країни донори перераховували кошти в євро, а контракт підписаний в доларах. Плюс є певне здорожчання деяких матеріалів.

Де будете шукати додаткові кошти?

На 25 квітня ЄБРР планував проведення асамблеї донорів - це коли розглядають стан реалізації цих проектів. Як правило, вона періодично проходила у Лондоні, де штаб квартира ЄБРР, але враховуючи, що це тридцяті роковини, знакова подія, і в принципі у нас проект вже на фінішній прямій, то запропонували провести цю асамблею у  Києві.

Так от, якраз після проведення асамблеї донорів буде проведена і донорська конференція. Прем’єр-міністр України надіслав запрошення членам асамблеї донорів рахунку ядерної безпеки і новим потенційним членам, з якими були проведені попередні переговори. Ми їм запропонували також виступити донорами.

Хронічне недофінансування

Яка загальна сума міжнародної допомоги Україні на фінансування АЕС та зони відчуження?

До 2000 року атомна станція була діючою. АЕС отримувала кошти і прибуток. Однак на вимогу міжнародної спільноти було вирішено її зупинити. Натомість ми отримали гарантії, що спільнота підтримає нас і дає міжнародно-технічну допомогу для будівництва НБК, СВЯП-2 і низки інших об’єктів.

За цей час на допомогу Україні по перетворенню наслідків аварії на ЧАЕС міжнародною спільнотою було витрачено близько 2 млрд доларів.

Скільки ж тоді Україна витратила своїх коштів?

З часу зупинки ЧАЕС, протягом 15 років середня сума фінансування Чорнобильської АЕС для бюджету України склала порядку 50 млн доларів США на рік. Фактично за цей період Україна витратила близько 700 млн доларів. Оскільки курс змінювався, то я озвучую цифру у доларах США.

Який бюджет зони на цей рік?

Якщо брати зону відчуження, тобто бюджет агентства, то він складає 1,8 млрд грн. Але ця сума включає в себе внески України до чорнобильського фонду «Укриття»  і  рахунку ядерної безпеки. Окрім того, на зняття з експлуатації станції, фінансування підприємств зони відчуження.

Нещодавно уряд збільшив фінансування заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему на 40% - до 1 млрд грн. Куди підуть ці кошти?

Трошки не так. Насправді фінансування залишилось у межах минулого року. Того збільшення, яке відбулось по бюджету, фактично не має.

Відповідно до українського законодавства, підприємства зі шкідливими умовами праці і там, де є пільгові пенсії мають відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на їхню доставку. Проблема у тому, що якщо це приватне підприємство, то воно має компенсувати кошти пенсійному фонду, а ми підприємство, яке повністю фінансується з державного бюджету. У 2013 році частково змінилося законодавство, а нам ці видатки в бюджеті не передбачали.

У зв’язку з цим Пенсійний фонд, відповідно до законодавства, подає до суду, виграє його і ми маємо сплатити кошти хоча бюджетом вони нам не передбачені. Тому згадане збільшення направлене суто на компенсацію видатків перед Пенсійним фондом, бо іншого джерела оплати доставки пенсій у нас фактично немає.

Будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК) над об'єктом

Переміщення палива з блоків №1-3 ЧАЕС дасть помітну економію коштів?

Воно, звісно, дасть економію коштів, але у нас все одно – велике недофінансування. По мінімуму витрачаються кошти на утримання території, на зарплату, комунальні платежі і все. Про якісь видатки розвитку чи на проведення ремонтів мова взагалі не йде.

Згідно з нашого бюджетного запиту, нам треба ще 1,5 млрд грн для повноцінного виконання тих завдань, які перед нами стоять.

Яким чином ви плануєте зменшувати і оптимізувати витрати агентства?

Ми якраз і оптимізуємо деякі речі. Займаємося заходами з енергозбереження, щоб мінімально використовувати газ, і відбувався перехід на твердопаливні, електричні котли, тощо.

Також цього року буде проведена робота по переміщенню в місто Славутич персоналу, який безпосередньо не задіяний у виробничому процесі на ЧАЕС. Тобто офісних працівників. Економія піде за рахунок того, що їх не потрібно буде перевозити в зону відчуження і одягати та харчувати, бо, відповідно до чинного законодавства, ми маємо це робити.

Далі. Оскільки ми виводимо персонал у Славутич, то зменшується кількість приміщень, які будуть експлуатуватися. На ЧАЕС поставили доволі амбітні задачі – до кінця року зі 137 приміщень, які експлуатуються, скоротитись до 40. Таким чином відбудеться холодна консервація і ми перестанемо експлуатувати майже 90 об’єктів.

Ось у цьому ми шукаємо економію для того, щоб виконувати решту завдань, які потрібні для зняття ЧАЕС з експлуатації. Те ж саме стосується і інших підприємств зони відчуження.

Чи існує взагалі можливість вивести зону відчуження через якийсь період хоча б на самоокупність?

Ми відпрацьовуємо концепцію розвитку зони відчуження і взагалі тих об’єктів, які в ній знаходяться. У чому вона полягає.  Є територія – десятикілометрова частина зони навколо станції, і ми говоримо, що туди ніколи не повернеться людина для проживання. Але враховуючи той досвід, який ми отримали під час реалізації проектів НБК, СХОЯТ-2, будівництва «Вектора» (комплекс виробництв з дезактивації, транспортування, переробки та захоронення радіоактивних відходів – УНІАН) та інших, там можуть працювати і створюватись об’єкти поводження з радіоактивними відходами. Звичайно при дотриманні правил радіаційної безпеки і охорони праці. Тому цю 1/3 території ми хочемо законодавчо визначити як зону спеціального промислового використання, де ніколи не буде жити людина.

Ви вже маєте певні напрацювання чи план реалізації різного роду проектів у зоні промислового використання?

Ми там будемо удосконалювати інфраструктурні об’єкти по поводженню з радіоактивними відходами. Таким чином, ми створюємо концерн на базі тих підприємств, що є у зоні відчуження, і які будуть експлуатувати ці об’єкти.

Відповідно до нашого законодавства, вони повинні фінансуватися з Фонду радіоактивних відходів. Держкомпанія «Енергоатом» дає 95% надходжень в цей фонд. За минулий рік вона перерахувала близько 800 млн грн. Ми плануємо трішки змінити систему функціонування цього фонду і вивести його з бюджету, щоб він працював за європейськими правилами і щоб були економічні стимули для розвитку.

Таким чином будуть фінансуватися всі інфраструктурні об’єкти і концерн перейде на основи самоокупності, в тому числі – за рахунок фонду. Також, можливо, в майбутньому саме концерн буде здійснювати заходи по зняттю інших блоків АЕС з експлуатації.

Чорнобиль / Фото УНІАН

На решті території в планах уряду створення радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Яку він буде відігравати роль?

При здійсненні певного моніторингу ми можемо розглядати, що через 30-100 років, за які пройдуть ще періоди напіврозпаду, туди може повернутися людина для нормальної життєдіяльності. Але на сьогоднішній день густина заселення північних територій України у шість разів менша, ніж інші території країни. На мою думку, економічного змісту витрачати бюджетні кошти чи кошти донорів для того, щоб створювати умови для заселення цієї території з наступним виведенням її з зони відчуження – немає.

Тому міністерство екології  пропонує створити  там біосферний заповідник. Фактично територія буде виконувати буферну зону перед зоною спеціального промислового використання.

При цьому повністю залишається діюче законодавство щодо правового режиму території зони відчуження: обмеження доступу, обмеження ведення господарської діяльності та інше.

Наскільки безпечно і правильно здійснювати концентрацію подібних підприємств на одній території?

Основні вимоги для об’єктів по поводженню з радіоактивними відходами чи відпрацьованим ядерним паливом – це  безпека для населення країни, у якій знаходяться ці об’єкти. А де може бути найбільша безпека для населення країни, якщо не там, де населення якраз і немає і ніколи не буде? Тим паче, з урахуванням величезної буферної зони.

Взагалі Україна займає четверте місце в світі по кількості радіоактивних відходів. У лідерів рейтингу – США та РФ, у них це – відходи, отримані, головним чином, в результаті виробництва ядерної зброї, тоді як у нас – 90% відходів чорнобильського походження і вони вже знаходяться в зоні відчуження.  Навіщо щось і десь створювати, якщо вже все зібрано в одному місці? Потрібно просто навести лад і довести безпеку.

Законні і незаконні спроби освоїти чорнобильську зону

Кілька років тому Мінекології підписувало меморандум з якоюсь компанією про наміри будівництва сонячних електростанцій в зоні відчуження. Чому далі меморандумів справа не пішла?

У мене лежить на столі три меморандуми, та жоден з них не просувається. Так трапилось, що законодавчо неврегульоване питання вирішення земельних відносин в зоні. У 2012 році у державі змінили Земельний кодекс і землі зони відчуження якимось чином випали з загального законодавства.

Зараз ми розробили відповідний законопроект, який надає повноваження адміністрації зони відчуження для врегулювання цих питань. Це не те, що ми перетягуємо повноваження, просто, їх ні в кого немає – ні у обласної Ради, ні у районної, ні у нас.

Чи існує ще інтерес з будівництва сонячних електростанцій чи інших видів альтернативної енергетики? На якій частині зони їх можна будувати?

Немає значення. Хоча ми у першу чергу будемо розглядати варіант розвитку альтернативної енергетики у зоні спеціального промислового використання – тому що урядом прийняте рішення на решті території створити заповідник.

Території достатньо. Цікавляться саме сонцем, тому що там є недозавантажені мережі, які не експлуатувати дорожче, ніж їх завантажити – це по-перше. По-друге – це земля. Якщо брати землю в оренду – а вона у будь-якій сонячній енергетиці складає значну частку собівартості – то у зоні вона буде дешевша, ніж у будь-якому куточку України. У нас же не ведеться господарська діяльність і ніколи не буде вирощуватися картопля для їжі.

Будівництво нового об'єкту СВЯП-2 (сховище відпрацьованого ядерного палива) на Чорнобильській АЕС / Фото УНІАН

Наскільки я пам’ятаю, то також проблема виділення землі існує у проекті Централізованого сховища відпрацьованого палива з діючих АЕС країни.

В цій ситуації також земельна проблема. У нас повноважень немає, але ми зі свого боку над вирішенням проблеми  працюємо.

Колись йшла мова про вирощування у зоні спеціальної енергетичної верби, яка не втягує в себе радіоактивні елементи і може спалюватися у котлах. Які перспективи цієї ідеї?

Ми в листопаді в рамках експерименту посадили два гектари енергетичної верби біля водойми – охолоджувача на ЧАЕС. Зараз будемо дивитись на цю вербу якраз з точки зору забруднення радіонуклідами – як вона витягує, скільки вона витягує, і чи можливо потім цю енергетичну вербу використовувати для спалювання і на яких умовах.

До речі, про спалювання. Минулого року у квітні були досить великі пожежі в зоні. Скажіть, як ви і Державна служба з надзвичайних ситуацій працюєте над недопущенням пожеж у цьому році?

Це – одне з важливих питань, над яким ми працюємо. Пожежі в зоні відчуження, як і у будь-яких лісах, відбуваються постійно. І та кількість пожеж, яка була минулого року, це – не так багато, порівняно з попередніми періодами. З іншого боку, вони мали катастрофічний характер, вигоріло більш ніж 10 тис. гектарів. Це – дуже багато. Шкоди для здоров’я персоналу, слава Богу, великої не було. Виносу радіації за межі зони, на щастя, також не трапилось. Це констатують зараз на основі моніторингу, який проводиться в зоні відчуження.

Однак, в цьому році також будуть пожежі. Така природа. Інша справа, що з лісом, як живим організмом, треба працювати. На жаль, те поширення пожежі, яке відбулося, виникло через допущення безгосподарності. Зазвичай існує нормальна практика складання плану лісовпорядкування на 10 років. Відповідно до цього плану, є певні роботи, які треба здійснювати: протипожежні рубки, освітлення, створення протипожежних смуг тощо.

Розслідування показало, що, на жаль, протипожежних рубок у 2015 році взагалі не здійснювали. В попередні періоди їх здійснювали, але мінімально. Тому, цього року ми готуємося до подібних ситуацій – існують запаси палива для техніки, проведена координація з сусідами, пожежними і з іншими лісництвами, що оточують зону відчуження.

Ви якось вдосконалюєте систему реагування на пожежі?

Ми хочемо поставити камери на оглядові вишки, які повністю покриють всю територію зони відчуження. Сьогодні ж ситуація наступна. Стоїть вишка, на неї вилазить людина, і дивиться – є десь димок, чи нема. Ми хочемо процес модернізувати. Є відповідний проект і він, здається, вітчизняний.

У нас є розуміння, підтримка і розраховано вже на певну міжнародну допомогу, яку нам пообіцяли. На жаль, ми не встигаємо з проектом на цей рік, але я сподіваюсь, що ми виконаємо в наступний.

Давайте змінимо тему. У ЗМІ час від часу піднімаються скандали щодо незаконного вилову риби, браконьєрства, вирубки лісу, збору ягід і грибів в зоні відчуження. Скажіть, чому такі випадки мають місце?

Відповідно до законодавства, вся ця діяльність заборонена – за виключенням, коли є певні дозволи для досліджень. Ягоди, риболовля для споживання – це все заборонено. Те, що є – це окремі випадки порушень, які, на жаль, трапляються, тому що це – величезна територія.

Функції з охорони покладені на поліцію, але ресурс у них в певній мірі обмежений, тому все вони проконтролювати не можуть. Враховуючи те, що такі випадки існують, ми спільно з силовиками вживаємо заходів, щоб їх було якомога менше.

Що стосується лісозаготівлі. Є нормативні акти, що це можна здійснювати. Наприклад, при санітарних рубках. Більше того, після того, як відбулися пожежі, нам потрібно вигорілий ліс видалити. В іншому випадку на решті лісу будуть розвиватися шкідники і хвороби, що дуже небезпечно…

Туризм / Фото УНІАН

Розкажіть про туризм в зоні. Як це регулюється і чи потрібні для цього спеціальні дозволи? Чи це все незаконно?

Ні, все відбувається законно і згідно регламенту. Але ми це називаємо не туризмом, а відвідуванням зони відчуження. У цьому є велика зацікавленість і вона з кожним роком росте, особливо, серед іноземців. За минулий рік у зоні відчуження було більш ніж 15 тисяч так званих відвідувачів. М’яко кажучи, це великий автобус щодня.

Є певний порядок. Всі відвідування погоджуються з СБУ, поліцією, до кожної з груп ми приставляємо провідників, які супроводжують і контролюють виконання правил. Проблем більше зі «сталкерами», які намагаються проникати в зону незаконно.

Хто займається відвідуванням і чи отримує зона якісь кошти від таких відвідувань?

Це не агентство отримує, а державне підприємство «ЦОТІЗ». Є різні програми. По звичайній – з однієї особи 140 грн, якщо це громадянин України, і 500 грн – якщо це іноземець.

Враховуючи велику кількість відвідувачів, державне підприємство має значні доходи. На що витрачаються ці суми?

Вони якраз витрачається цим підприємством відповідно до чинного законодавства через тендерні та інші процедури. Тут у мене проблеми немає. Кошти йдуть, в тому числі, на поліпшення туристичної інфраструктури. Те, з чим я мав справу, і що ми хочемо поліпшити, так це, наприклад, поставити туалети, бо з цим у нас проблеми.

Я ще в лютому місяці проводив зустріч з основними туристичними компаніями, які організовують поїздки. Наразі є певні організаційні питання, які ми ще більше зарегламентуємо для посилення порядку. Але перше, що кажуть компанії – людям це цікаво, вони хочуть туди приїхати, отримати емоції, але – туалети ж поставте, гілки підріжте вздовж доріг – бо вони дряпають автобуси! Окрім того, просять прибрати сміття та організувати нормальне харчування.

Серед оголошень в Інтернеті я бачив, що приблизно за 150 доларів в зоні можна провести три доби і навіть послухати байки від працівників станції. В чорнобильській зоні зараз є необхідна відповідна інфраструктура для проживання і харчування?

Байок, звичайно, дуже багато. Розкажу, яку чув я, коли приїжджала американська делегація. Вони розказували, що внаслідок нашого з Росією конфлікту в Інтернеті була запущена байка про об’єкт Чорнобиль-2 – «Дуга». За цією історією, він начебто функціонує й до нині, але знаходиться в підпорядкуванні ЦРУ.  Так от, повідомлялось, що, коли ЦРУ його включає, то в Україні відбуваються революції.

Щодо інфраструктури. У нас є столові в місті Чорнобиль і на ЧАЕС. Окрім того, в зоні відчуження є приватний готель «Десятка» і кафе з такою ж назвою.

Кому ці об’єкти належать?

Я не знаю хто в них власник, відверто кажучи.

Ви там були?

Був і бачив. Готель не дуже великий. Розрахований не більш ніж на 40 осіб.

Відмічу, що у разі подальшого зростання зацікавленості, ми будемо пропонувати приватному бізнесу, щоб він ці речі вдосконалював і розвивав, бо у держави на це коштів немає. Але, звичайно, за умови дотримання умов безпеки.

Олександр Гречко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter