Таке рішення було прийнято на 4-му Всесвітньому конгресі ЮНЕСКО з біосферних заповідників, що пройшов у столиці Перу - Лімі, повідомляє ТАСС.
З внесенням водних угідь в список світової природної спадщини загальна кількість біосферних заповідників в Ірані досягла 11. Цей статус Хамуна дозволить Ісламській Республіці отримати від міжнародної організації спеціальне фінансування на природоохоронні заходи, наукові дослідження та моніторинг стану озера і водно-болотних угідь навколо нього, зазначає агентство Мехр.
Читайте такожГеофізики представили новий сценарій втрати крижаного покриву Землі
Назва Хамун носить ціла група транскордонних водойм як в Ірані, так і в Афганістані. Озера, лагуни і болота утворюються в гирлах річок Гільменд, Фарахруд і Хашруд при впадінні в Систанську западину. Ця унікальна природна гідросистема замкнутого типу включає три озера Хамун-є Гільменд на території Ірану, прикордонне озеро Хамун-є Сабарі і Хамун-є Пузак, яке майже повністю належить до Афганістану. Причому озера на афганській стороні є найбільшими в цій країні, та й більша частина площі прикордонних водно-болотних угідь припадає на її територію. Однак афганські водойми Хамун не мають ніякого спеціального природоохоронного статусу.
Читайте такожЮНЕСКО: сексизм є у шкільних підручниках - BBC
У той же час іранська частина, розташована на 60 тис. га, ще в лютому 1971 року була визнана територією, що охороняється в рамках так званої Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення. В даний час до цього міжнародного документу, підписаному в іранському місті Рамсар, долучилися понад 150 держав.
Стан озер і боліт Хамун має вирішальне значення для життя кількох сотень тисяч белуджів, які проживають в основному в іранській провінції Систан і Белуджистан. Очеретяні зарості служать кормом для худоби, паливом для приготування їжі та опалення, а також сировиною для ремесел і будівництва. Риболовля і полювання - важливе джерело доходу для багатьох сімей. Через тривалий період посухи останніх років, а також нераціонального використання водних ресурсів річок, що живлять озера, це фундаментальна залежність від водойм призвела до краху місцевої економіки. Нестача води руйнує екологічну систему озер, лагун і боліт, завдала величезної шкоди сільському господарству в дельті прикордонної річки Гільменд.
