Торф / ГАИ

Україна у вогні: небезпечні торф'яні пожежі

Масштабні пожежі – щорічна проблема України влітку. Втім, ще більше шкоди приносить перекидання осередків займання на торфовища, які дуже важко загасити і які тліють тижнями, отруюючи повітря.

Торф / ГАИ

Окрім того, що літо – час, коли в багатьох куточках України одна за одною трапляються масштабні пожежі, до цього додається ще й проблема перекидання осередків займання на торфовища. Головною проблемою таких пожеж є те, що загасити тліючі торф’яники за короткий час майже неможливо. Більше того, у деяких місцях шар торфу сягає 3-6 метрів, тому, навіть коли вже здається, що пожежа згасла, через деякий час тліти починає знов.

Як відомо, ґрунтові торф’яні пожежі провокують розвиток низової лісової пожежі. Це означає, що вогонь заглиблюється у шар торфу біля стовбурів дерев, корені дерев падають і утворюють завали.

Горіння ж відбувається без полум’я і повільно, по декілька метрів на добу, і відзначаються тим, що їх майже неможливо згасити.

Такі пожежі небезпечні раптовими проривами вогню з під землі й тим, що їх край не завжди помітний. Визначити таку пожежу можна лише за характерним запахом гарі, місцями з-під землі також просочується дим, а сама земля гаряча. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів. Це створює проблеми з гасінням – вода, яка потрапляє на територію горіння, випаровується перш, ніж досягає вогнища. Крім того, торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Що, в свою чергу, також створює додаткові проблеми для рятувальних служб.

З початку року тільки на території Київської області, за даними Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), було зареєстровано 153 торф'яних пожежі на загальній площі більше 130 га. А найбільше занепокоєння місцевих мешканців викликало тління торфу у зоні відчуження.

Так, займання сухої трави і очерету відбулося на території «Чорнобильської пущі» ще 29 липня поточного року, а локалізувати пожежу вдалося лише 16 серпня. Станом на 19 серпня в ДСНС повідомили, що рятувальники продовжують ліквідацію пожежі: «Роботи з гасіння проводяться у цілодобовому режимі, ситуація контрольована. Окремих осередків тління лісової підстилки, осередків відкритого вогню немає».

Загалом, особливою проблемою цього регіону є загроза підвищення рівня радіації внаслідок пожеж. Хоча в усіх випадках ДСНС запевняє, що радіаційний фон у межах норм, легка паніка серед мешканців, прилеглих до зони відчуження населених пунктів, все ж існує.

Непомітні пожежі

Втім, дуже часто пожежі відбуваються саме від необережного поводження з вогнем людей. Більше того, у спекотну літню пору можливість самозапалювання тільки зростає. «Цьому дуже сприяє людський фактор (недопалки, багаття в лісі тощо), а також природні фактори на кшталт грози з блискавками», - розповідає співзасновник Асоціації зелених України, еколог Ярослав Задесенець.

Торф / Фото УНИАН

Однією з головних проблем горіння торфу експерт називає той факт, що у багатьох випадках такі пожежі не помітні на ранніх стадіях. Тобто, застерегти торф’яні пожежі тим важче через специфіку подібних стихійних явищ. «Як правило, це низинне розповсюдження полум’я, яке здатне серйозно розповсюджуватися завдяки навіть найменшим поривам вітру і яке практично не можливо розпізнати навіть за допомогою сучасних засобів чи повітряної розвідки», - говорить еколог.

Крім того, за словами експерта, серйозні проблеми під час тушіння подібних пожеж завдає той факт, що торф’яники здатні горіти навіть під час суттєвих опадів. «Осередки вогню можуть знаходитися на глибині в кількох метрів. Відомий факт, коли кілька років тому пожежа продовжувалася взимку під снігом, поки не почалася весняна повінь», - нагадує еколог.

Загалом, ліквідацію торф'яних пожеж найчастіше ускладнюють важкодосяжність районів гасіння і віддаленість їх від джерел водопостачання, нераціональність, а, часом, і неможливість залучення автотранспорту для доставки води. У той же час для здійснення протипожежних заходів потреба в ній може досягати декількох тисяч тонн на добу.

За словами Ярослава Задесенця, одним з найбільш дієвих засобів попередження торф’яних пожеж залишається «фізичне обмеження розповсюдження вогню завдяки викопаним ровам і широким канавам уздовж лісів».

Ще однією можливістю убезпечитися від стихії може бути заводнення осушених торф’яників.

У свою чергу, рятувальники вважають найдієвішим способом гасіння - обкопування території огороджувальними канавами. Їх копають до мінерального ґрунту або ґрунтових вод. Пожежа гаситься шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його великою кількістю води.

Людський чинник

Втім, на гасінні все не закінчується, адже «загиблий» ліс може відновлюватись декілька років, що, у свою чергу, негативно впливає на екосистему. Причина загибелі дерев при низових пожежах – опіки крони та пошкодження камбію (твірна тканина, завдяки якій відбувається потовщення стебла). Внаслідок чого у дерев відбувається омертвлення тканин. При ушкодженні камбію по всій довжині стовбура дерева гинуть.

Проблема торф’яних пожеж для України не є чимось новим. Бо ситуації виникають щороку. Однак, на жаль, приділяти їй особливу увагу в час, коли пожеж немає, ніхто не спішить. Як зазначає директор Київського еколого-культурного центру, еколог Володимир Борейко, головне, щоб не було поверхневих пожеж, бо ж торф’яник сам по собі не загориться. «Запобігати пожежам можна лише не допускаючи людей в пожежонебезпечний період в ліси. Але цим ніхто не хоче займатись серйозно. Зараз ми не маємо державного контролю. Так, на в’їзді стоїть шлагбаум, але ж він нікого не зупиняє», - розповідає він.

На думку експерта, щоби запобігти розповсюдженню пожеж, потрібно виховувати населення. «Має приїжджати спеціальна інспекція і штрафувати. При цьому ще змушувати тушити за собою», - вважає він.

Втім, за словами Володимира Борейко, наразі громадські організації не мають права навіть писати листи і заяви з проханням провести екологічну перевірку. «Яке ж тоді громадянське суспільство, якщо громадські організації не мають такого права? В Білорусі теж є торф’яники, але вони не мають таких проблем з пожежами, бо все контролює держава. Вона і має виконувати свої конституційні обов’язки перед суспільством», - підкреслює еколог.

В Україні певний час існував проект, який мав на меті відновлення деградованих торф’яників.

Планувалося, що його реалізація дозволить зменшити кількість викидів парникових газів та збільшити біорізноманіття на деградованих торф’яниках площею 20 тис га, шляхом їхнього відновлення. Щоб підтримати потенціал відновлених територій, після завершення проекту планувалось розробляти ефективні фінансово-економічні схеми підтримки подібних ініціатив. План проекту був розрахований з грудня 2009 року по листопад 2012 року, втім, ця ідея так і не була до кінця реалізована.

Врятувати екосистему

В багатьох країнах світу торф є однією з важливих частин для промисловості. В Україні близько 81% видобувного торфу використовують як паливо, а 19% - в сільськогосподарських цілях. Втім, лідером з торфозаготівлі є Фінляндія. Там торф використовують в сільськогосподарських потребах і в медичних цілях. Наукові заклади країни працюють над розширенням сфер залучення торфу. Зокрема, відбуваються дослідження по виробництву транспортного палива з торфу.

Торф / Фото УНІАН

Звичайно, європейцям також доводиться боротись із проблемами торф’яних пожеж. Наприклад, в Голландії використовують метод контролюючого затоплення 80% небезпечних територій. Якщо літо видається спекотним, рівень води на торф’яниках піднімають, а якщо вологе – знижують, щоб не заболочувати місцевість. У Фінляндії таким же методом затоплюють 100% торф’яників.

Науковці вважають, що Україна також має всі можливості, аби використовувати такий метод. Для цього треба відновити меліоративні системи – відновити шлюзи-регулятори на осушувальних системах і підняти рівень води на торфовищах. Це дасть змогу не тільки убезпечити від подібних катастроф, а й доправляти необхідну кількість води у всі регіони країни.

Втім, поки що в Україні пробують використовувати трохи інші методи. Так, у 2013 році на Чернігівщині почали боротьбу з осушенням та випалюванням торф’яників. Протягом чотирьох років було заплановано повністю відновити деградовані торф’яники осушувальної системи «Смолянка». Цей проект європейської комісії «Clima East: Збереження і стале використання торфовищ» є пілотним. Як зазначали менеджери проекту, через осушення торф’яників у всьому світі виділяється понад 2 мільярди тонн вуглекислого газу на рік. Це може стати вагомою причиною екологічної катастрофи, адже, осушені в радянські часи торф’яні болота мають властивість викидання парникових газів в атмосферу.

Таким чином на Чернігівщині збираються відтворити природну екосистему та створити регіональний ландшафтний парк. Ярослав Задесенець пояснює, що цей регіон був вибраний не просто так, адже завдяки своїм невичерпним лісовим запасам Чернігівщина залишається однією з найнебезпечніших областей в розумінні торф’яних пожеж: «Особливу небезпеку це становить в розумінні близькості від Чорнобильської АЕС і пов’язаних із цим психологічних аспектів».

У Ніжині, який традиційно потерпав від значних пожеж торфовищ, сподіваються, що цей проект дозволить вирішити дану проблему та призведе до створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності. «Скажу лише, що для розповсюдження подібних ініціатив на місцях замало «команди з центру». В першу, чергу в цьому мають бути зацікавлені місцеві мешканці, керівництво обласних, районних та сільських рад», - вважає еколог.

А поки влада лише роздумує над найкращим для країни варіантом безпеки, ступінь ризику спалаху торф’яників в Київській області все ще лишається високою і потребує негайного вирішення проблеми. Адже наступного року все повторюватиметься знову.

Вікторія Боброва

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter