Солотвино йде під землю десятки років

Солотвинський солерудник перетворюється на провалля

21:13, 18.05.2015
15 хв.

Надзвичайна ситуація, що виникла навколо солерудника в Солотвині на Закарпатті, загрожує не лише населеному пунктові та його мешканцям, але й екологічною катастрофою місцевого, а, можливо, що і національного рівня.

Процес утворення карстових проваль, який триває тут десятиліття, не можуть ні дослідити, ні призупинити. Поверхня в буквальному сенсі «йде» під землю, утворюючи величезні вирви, часом заповнені водою. У квітні цього року, після тимчасового «затишшя», провалля знову почали активно утворюватися, «підійшли» впритул до житлових будинків та об’єктів соціальної сфери. Коштів з держбюджету в рамках програми порятунку ситуації, традиційно, немає…

Важливість Солотвинського родовища солі

Солотвинська сіль вважається чи не найчистішою в світі / Фото УНІАН

Запаси солі в Солотвино визначаються сотнями мільйонів тонн. А сама солотвинська сіль вважається чи не найчистішою в світі: відсоток чистої солі в ній становить від 90 до 95%, на відміну, приміром, від артемівської, де в продукті є значна частка гіпсу.

Відео дня

Попри величезні поклади, родовище відзначається ще й бальнеологічними властивостями. Саме в підземних виробках соляних шахт, починаючи з 1968 року, діяли алергологічні лікарні, у яких щороку лікувалися хворі на бронхіальну астму. На сьогодні, за даними медиків, по Україні близько двох мільйонів осіб потребують специфічного лікування, яке надавалося лише в алергологічному відділенні у Солотвині – у вироблених соляних шахтах.

Чому саме тут? Як стверджують медики, унікальний мікроклімат підземних відділень алергологічних лікарень у Солотвині створюють надзвичайно сприятливі умови для лікування різноманітних захворювань органів дихання. Тому, ефективність лікування в соляних шахтах сягала 80-86% серед дорослих та 90-95% серед дітей. Тож пацієнти прагнули потрапити сюди на лікування за будь-яку ціну.

Ефективність лікування в Солотвині сягає 90% / Фото УНІАН

Саме тому Кабмін вніс ДП «Солотвинський солерудник» до переліку таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. В той же час, шахти Солотвинського солерудника віднесені до Переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує спеціальних заходів щодо запобігання шкоди життю і здоров'ю громадян та навколишньому природному середовищу.

Де собака заритий

Причини руйнувань досі невідомі / Фото УНІАН

Чому почалося руйнування вироблених штолень Солотвинського солерудника нині мало хто може пояснити. Насамперед тому, що наукового вивчення цього питання так і не відбулося, попри численні прохання виділити кошти на це. Найчастіше в ЗМІ та різних пояснювальних документах, доповідних записках до столиці, рішеннях сесій, вказується, що затоплення копалень №8 і 9 Солотвинського солерудника (де власне були розташовані підземні відділення лікарень) розпочалося після паводка 2001 року. Мовляв, тоді сильно піднявся рівень у річці Тиса (річка протікає через Солотвино) і в шахти почали потрапляти підземні води. Цю гіпотезу певною мірою підтверджують і дані аудиторського дослідження, проведеного в 2010-му році працівниками Контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області: «…повені 1995-1996 років та 2001 року погіршили гідрогеологічну ситуацію та збільшили надходження води в діючі шахти, що призвело до утворення карстових провалів».

Так чи інакше, але навіть без наукових підтверджень зрозуміло, що зерно правди в цих припущеннях є, оскільки вода справді почала прибувати у штольні, затоплювати їх, вимивати сіль і, таким чином, сприяти утворенню підземних порожнин. Власне уже більше десятка років – з часу виникнення перших проваль - почалося активне листування Закарпаття з Києвом з проханням врятувати солерудник та унікальну алергологічну лікарню.

А поки провалля та пов’язані з ними аварії на самому підприємстві призвели до зупинки видобутку солі у лютому 2007 року та закриття підземного відділення Української алергологічної лікарні з вересня 2008-го у зв'язку з неможливістю безпечної роботи.

Загалом, як підрахували в Закарпатській облдержадміністрації, з 2002 року на численні звернення області було дано понад 60 доручень КМУ та Мінагрополітики, проте більшість із них не отримали жодного фінансування. І це незважаючи на те, що карстові провалля з кожними роком все ближче й ближче «рухаються» в бік населеного пункту.

«Проблема не тільки в тому, що для місцевих мешканців солевидобування і бальнеологічний курорт, що зараз, можливо, залишився єдиний такий в Україні, пов’язані з економічним виживанням. Проблема ще й в тому, що, якщо не виділяти коштів на її рішення зараз, у майбутньому, на відновлення інфраструктури, зруйнованої проваллями, потрібно буде витратити ще більше - сотні мільйонів гривен», - вважає еколог, співзасновник Асоціації зелених України Ярослав Задесенець.

Наприкінці 2007-го вже був затверджений план проведення першочергових заходів щодо стабілізації роботи підприємства, в рамках якого до краю мали надійти 85 млн грн. Гроші, певна річ, в такому обсязі не надійшли, а те, що область отримала, витратили здебільшого на банальне відкачування води з гірничих виробок, що ситуацію в принципі не рятувало.

У червні 2008-го Закарпатська облрада назвала ситуацію на Солотвинському солеруднику вкрай загрозливою й звернулась до уряду з проханням надати їй статус надзвичайної державного рівня. Тоді була надія, що в такому разі область отримає державне фінансування на порятунок Солотвина. Зрештою у листопаді 2010 року з’явилося доручення президента до КМУ вжити ряд заходів з метою врегулювання ситуації, що склалася на ДП «Солотвинський солерудник». Документом передбачалося вирішити питання подальшої діяльності держпідприємства, передбачити збереження Української та Закарпатської обласної алергологічних лікарень, зокрема, можливість використання гірничих виробок для лікування хворих на бронхіальну астму, а також забезпечити фінансування ліквідації наслідків затоплення шахт солерудника.

Результатом всього цього та ще численних звернень влади області стало грандіозне будівництво цілого містечка в селі Теребля, за кілька десятків кілометрів від Солотвина. Тут побудували і наприкінці 2013-го ввели в експлуатацію житловий масив для відселення 133 родин із зони утворення проваль. Для них у містечку звели 8 багатоповерхівок та 17 індивідуальних житлових будинків, дитсадок, школу, всю інфраструктуру. З держбюджету на цей проект витратили близько 115 млн грн, з місцевого - ще 7,7 млн. Проте наразі відселилися всього зо два десятки родин, решта зволікають. Більшість, традиційно, не хоче переїжджати з села, де родичі, в когось тут свій бізнес, комусь просто не віриться, що біда таки може статися.

Що цікаво, саме в Тереблі також розвідані поклади солі, й наступним етапом після відселення солотвинців мав стати проект будівництва нової алергологічної лікарні – для забезпечення людей роботою. Поки що, з огляду на ситуацію в державі, зрозуміло, що проект проектом і залишається…

Чи є під землею залишки нафтопродуктів?

Після розпаду СРСР з цих каверн паливо нібито викачували. Місцеві кажуть, і самі крали. Однак що там наразі залишилося – невідомо. Принаймні, за останні років п’ять питання не виникало, а востаннє про нього згадувалося в рішенні сесії Закарпатської облради від 12 червня 2008 року: «Надзвичайну тривогу викликає і те, що в районі Солотвинських озер колишнім Міноборони СРСР було заповнено нафтопродуктами 3 пустоти – каверни загальним обсягом 44 тисячі кубометрів. Однак на сьогодні залишається нез’ясованим питання стану цих каверн та наявної кількості в них нафтопродуктів». Тоді депутати просили уряд серед іншого дати доручення щодо «проведення наукових досліджень з вивчення стану пустот, наявності в них залишків нафтопродуктів». Питання турбувало, оскільки неконтрольоване затоплення підземних виробок могло призвести й до «витоку» на поверхню паливно-мастильних матеріалів, якщо такі ще залишилися під землею. Проте й дане питання, схоже, так і залишилося на рівні прохань…Є ще один екологічний бік проблеми Солотвинського солерудника: виявляється, саме в Солотвині за радянських часів були розташовані каверни загальним обсягом 44 тисячі кубометрів для зберігання нафтопродуктів (ці запаси призначалися для забезпечення паливом військової техніки в разі можливих військових дій СРСР). Згідно з офіційною інформацією, в 1980–1990 роках були побудовані підземні сховища в кам’яній солі для зберігання нафтопродуктів на Україні (це об’єкти № 102 Міністерства оборони поблизу м. Полтави і № 530 в смт Солотвино). Як розповідають самі мешканці селища, у солі під певним кутом у вигляді англійської літери «V» бурилася свердловина, водою вимивали порожнину, а в неї закачували нафтопродукти (сіль не дає їм проникати в підземні води).

«Перш ніж лікувати, треба знати, що за хвороба»

У Солотвині з'явилися нові провалля / Фото УНІАН

У середині квітня поточного року карстові провалля знову нагадали про себе – в Солотвині з’явилися нові урвища. Цього разу провалля виникло поряд з селищним водоканалом та лінією електропередач. Лінію перенесли, на інші об’єкти коштів немає. Наразі постало питання – що далі?

А далі слід чекати продовження карстоутворення. Принаймні, таку думку має головний інженер виробничої дирекції «Солерудліквідації» (структури, що займається ліквідацією державного підприємства «Солотвинський солерудник») Сергій Проскура. Він підрахував: за час активізації проваль, у вирву пішло 5 мільйонів 300 тисяч кубометрів землі. Об’єм порожнин у виробітках, які не заповнені ані ґрунтом, ані водою, за орієнтовними даними, сягає 280 тисяч кубометрів. Чи просяде ґрунт на місці цих порожнин – питання, на яке, без наукового вивчення, відповідей не знайти.

Але наука, знову ж таки, потребує грошей, і наразі влада Закарпаття вкотре клопоче про першочергове виділення коштів для досліджень. «Кошти, які вимагають від держави, в першу чергу, хотіли б спрямувати на дослідницькі роботи - щоб довідатися, що відбувається під землею, - розповів директор ДП «Виробнича дирекція з ліквідації ДП «Солотвинський солерудник» Олександр Поштук. – Тобто, перш ніж лікувати, треба знати, що за хвороба. На жаль, гроші не виділяються, хоча це не така й велика сума – близько 5 млн грн. Але без цього ми не можемо приступити ні до яких робіт».

Загалом, за словами директора держпідприємства, на ліквідацію солерудника потрібно було 7 років і 338 млн грн. Це передбачала ухвалена в 2012 році відповідна програма. «Та сьогодні, якщо переглядати проект, це будуть інші цифри, напевно, до 500 млн грн», - каже директор.

Керівництво Закарпатської області протягом останніх місяців неодноразово зверталося до органів центральної влади з проханням активізувати ліквідаційні процеси на державному підприємстві «Солотвинський солерудник». «Питання стоїть гостро: є тріщини в землі, є небезпека подальшого руху ґрунтів та збільшення вирв», - розповів заступник голови Закарпатської ОДА Михайло Рівіс.

«Якщо не буде вжито нагальних заходів, можемо мати, скажімо так, дуже неприємні й небезпечні наслідки. Не хотілося б, аби до цього дійшло, - говорить він. - Трохи дивно, чому надзвичайну ситуацію, котра визнана як така, що має всеукраїнський рівень, не розглядають першочергово та не шукають способів виходу із загрозливого становища»

Аби не сталося біди…

Експерти кажуть, що ситуація, на жаль, може розвиватися за різними сценаріями, у тому числі, можливий вилив солоної мінералізованої води в Тису. Це може спричинити забруднення насиченими сольовими розсолами вод річки і призвести до змін водного та навколишнього природного середовища і загрожує вже екологічною катастрофою. На цьому наголошує інженер Сергій Проскура.

Його побоювання зрозумілі, адже й без висновків екологів ясно, що потрапляння величезної кількості соленої води в прісну річну призведе до загибелі прісноводних організмів (риби, раків, водорості) у самій річці, й однозначно вплине на її прибережні смуги. З огляду ж на те, що Тиса є найбільшою лівою притокою Дунаю, і тече не лише в межах України, а й Угорщини, Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією і Угорщиною, a також по кордону між Словаччиною та Угорщиною, зміна її хімічного складу – явище, що матиме вплив на екологію кількох європейських держав.

Втім, наразі, це питання особливо контролюється. Принаймні, так стверджує начальник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Володимир Чіпак: «Контроль за Тисою відбувається постійний та ще й за участі трьох країн, ця робота здійснюється в рамках підписаних угод між Урядом України та Урядами Угорської Республіки, Словацької Республіки та Румунії з питань охорони якості прикордонних вод в басейні річки Тиса. Загалом спостереження за гідрохімічними показниками у поверхневих водах здійснювалися і здійснюються також Держекоінспекцією на кількох десятках створів, проводить такий же контроль БУВР Тиси – на 32 створах, аналогічні робота здійснюється Закарпатським гідрометцентром».

Володимир Чіпак переконує, навіть найменше забруднення не пройде повз увагу спеціалістів. Власне, так кілька разів уже «ловили» ціаніди та інші важкі метали, які потрапляли в Тису з гірничо-видобувних підприємств, у тому числі, золотовидобувної фабрики в Байя Маре, в Румунії.

Зараз водники періодично відмічають певні зміни в хімічному складі річкових вод, проте, чи пов’язані вони з потраплянням ропи з Солотвина – велике питання, адже, за певними науковими висновками, горизонти підземних виробок у Солотвині не співпадають з горизонтами річки. «Тим не менше, певне «підсолення» час від часу фіксуємо, але, відзначу, в дуже незначній кількості, - констатує Чіпак. - Такі зміни ми спостерігаємо впродовж приблизно останніх чотирьох років. І говоримо лише про незначне зростання мінералізації води в річці, що спостерігається тільки в період маловоддя, засухи… Можу запевнити, що руку на пульсі даного питання ми тримаємо постійно, аби, в разі чого, реагувати миттєво».

Звучить поки що втішно. Але, з огляду на все вищенаведене, напрошується єдиний висновок і власне пропозиція вже до влади державної: чи не варто, в умовах ситуації на сході України та блокади «Артемсолі», серйозно замислитися і стосовно реанімації Солотвинського родовища та алергологічної клініки? І селище врятували б, і екологічну проблему зняли, і видобуток солі відновили, і скільком людям здоров’я зберегли.

Наталія Петерварі

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся