Це відбулося в Китаї приблизно 10 тисяч років тому, розповіли вчені, виступаючи з доповіддю на археологічному форумі, що проходить в Шанхаї, повідомляє Lenta.ru.
На думку дослідників, після одомашнення проса на територіях Північного Китаю і Внутрішньої Монголії цей злак почав з'являтися по всій Євразії. Його поширенню сприяли племена, що кочували по континенту з 2500 по 1600 років до нашої ери. Вчені впевнені, що просо було обрано ними як основна землеробська культура завдяки своїй невибагливості.
Читайте такожНайдавніші землероби жили в Ізраїлі - археологи
Археологи наполягають, що просо допомогло стародавнім народам забезпечити продовольчу безпеку. Сталося це багато в чому завдяки тому, що урожай можна збирати через 45 днів після посіву. Приміром, урожай рису можна збирати лише після ста днів. Подібна закономірність дозволила людям «осісти», а потім і почати вирощувати різні культури, накопичивши надлишки проса і використовуючи їх для прожитку.
Згодом народи, приступили до вирощування кількох культур, змогли завершити перехід від полювання і збиральництва до землеробства і почати розвиватися, спираючись на сезонне вирощування різних злаків.
